ЛЕ́ЩЕНКО Антон Фаде­йович (01(13) .08. 1880, містечко Жлобин Могильов. губ., нині місто Гомел. обл., Білорусь — після літа 1954, м. Челябінськ, РФ) — археолог, історик. Приват-доцент археології (1920), доцент давньої історії (без захисту канд. дис., 1937). Закін. Ніжин. істор.-філол. ін­ститут (1904). Від­тоді учителював у чол. гімназії в м. Самарканд (нині Узбеки­стан); 1913 пере­їхав у м. Катеринодар (нині Краснодар, РФ). До 1920 викладав історію, латину та гео­графію в 1-й чол. гімназії; 1920–22 працював на робітн. ф-ті; 1922–32 — у Кубан. пед. ін­ституті; водночас був зав. від­діл. нар. освіти Кубано-Чорномор. архів. упр.; 1924–27 — директор Наук. музею (на короткий час обʼ­єд­нав усі осн. музеї Краснодар. краю). Актив. чл. Товариства любителів ви­вче­н­ня Кубан. обл. (від 1923), спів­голова однієї із секцій Літ.-істор. і етнол. товариства (1924), спів­роб. секції археології, антропології, етно­графії та історії мистецтв Пн.-Кавказ. бюро крає­знавства. 1930 звільнений з роботи, у січні 1932 висланий за межі краю. Викладав історію у пед. ВНЗах м. Чебоксари (1932–34) та Вологда (1934–39; обидва — РФ); Моск. ін­ституті іноз. мов (1939–41). У листопаді 1941 еваку­йов. до м. Пенза (РФ), де працював у місц. пед. ін­ституті; 1942–54 — доцент, водночас 1946–47 — в. о. завідувача кафедри Челябін. пед. ін­ституту. Під час 2-ї світової війни під­готував дис. «Происхождение славянства и термина Русь» (не захищав).