КОС Михайло Михайлович (криптоніми: М. К., К.-ъ, М. та ін.; 01. 12. 1863, м. Комарне Пере­мишльського округу, нині Городоцького р-ну Львівської обл. — 12. 02. 1930, м. Пе­­ре­­мишль, Польща) — лікар-оф­­тальмолог, громадський діяч, публіцист. Брат А. Коса. Дійсний член НТШ (1914). Закінчив Українську академічну гімназію у Львові (1882), Яґел­­лонський університет у Кракові (1888, захис­­тив докторат). Стажувався в уні­­верситетській клініці у Ґраці, 1898 під­вищував кваліфікацію у кліні­­ці Ві­денського університету. Служив в ав­стрійській армії офтальмологом. Під час першої світової вій­ни працював начальником у військових шпиталях, від­значений бо­йо­­вими нагородами. Від 1918 меш­­кав у Пере­мишлі. Під час українсько-польської вій­ни при­значений командува­н­ням українських військ шефом усіх санітарних від­ділів міста. Згодом від­крив приватну клініку, працював у ній до 1930. За доруче­н­ням НТШ провадив антропометричні обстеже­н­ня бойків, гуцулів і лем­­ків. 1895–1914 від­відав багато країн Європи та Пів­нічної Африки, враже­н­ня від по­їздок від­образив, зокрема, у подорожніх записках «Reisebriefe» («Листи з дороги», 1895–96). Брав участь у діяльності українських громадських товариств, зокрема під­тримував фінансово, подарував власну книгозбірню бібліотеці Товариства імені П. Могили в Пере­мишлі. Автор статей з офтальмології, медичної просвіти населе­н­ня, опублікованих у газеті «Діло», «Пере­миський вісник» (до 1914), «Український голос» (1920–29), наукові роз­відки К. на­друковані також у «Лікарському збірнику», «Збірнику математично-природничо-лікарської секції» НТШ, збірниках медичної секції УНТ, «Літературно-науковій бібліотеці», журналі «Здоро­­влє» та медичних ви­да­н­нях ав­стрійського військового міністерства («Wienner medizinische Wochenschrift», «Der Militae­­rarzt»). Автор алегоричної казки «Верба» (1910), рецензії на роман «Чесність з собою» В. Вин­ниченка («Український голос», 1925).