КОС Андрій Михайлович (псевдонім та криптонім: Іван Залізняк, Наум С.; 11. 12. 1860, м. Комарне Пере­мишльського округу, нині Городоцького р-ну Львівської обл. — 25. 03. 1918, там само) — публіцист, видавець, громадсь­­ко-політичний діяч. Брат М. Ко­­са. Доктор права. Закінчив Ві­денський університет (1884). Працював адвокатом у Львові (1893–96), м. Калуш (нині Івано-Франківської обл., від 1896). Депутат Ав­стрійського парламенту (1900–07). Спів­­працював у 1890-х роках із М. Павликом та І. Франком. Спів­редактор німецькомовному двотижне­вика «Ruthenische Revue» (1903–05), спів­засновник журналу «Українське ді­­ло» (1905; обидва — Ві­день). Дру­­кував свої стат­ті у газеті «Молот» (від 1876), «Дзвін», «Громада», «Часописъ правнича» (від 1890). Публіцистика К. 1870–90-х років охоплювала соціально-побутові та політичні сфери: життя робітників і селян, практика пред­ставників владних структур та судочинців. Спів­засновник Селянського банку у Калуші (1901). Цього ж року був захисником на процесі В. Будзиновського і Я. Остапчука та 101 українського студента з приводу подій у Львівському університеті 1 липня 1910, що спричинили смерть А. Коцка (викладач, очолював студентський рух в Університеті). Від 1907 — голова філії товариства «Просвіта» у Калуші. За­арештований 1915 російськими військами і за­­сланий до Сибіру. 1917 повернувся в Україну. У Калуші імʼям К. на­звано вулицю.