Линьков Михась

ЛИНЬКО́В Михась (Лынькоў Міхась Ціханавівіч; 18(30). 11. 1899, с. За­­зиби, нині Вітеб. обл., Білорусь – 21. 09. 1975, Мінськ) – білоруський письменник, літературознавець і перекладач. Член СП СРСР (1934). Академік АН Білорус. РСР (1953). Нар. письменник Білорус. РСР (1962). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Рогачов. учител. семінарію (нині Гомел. обл., Білорусь, 1917). Літ. діяльність розпочав 1919. Був на журналіст. і наук. роботі, редагував ж. «Полымя рэвалюцыі» (1933–41), очолював СП Білорус. РСР (1938–48), Інститут літ-ри, мови і мистецтва АН Білорус. РСР (1943–46, 1949–52). Писав переважно про людей праці, про героїзм рад. (зокрема білорус.) народу у роки 2-ї світової вій­ни. Відомим став його роман-епопея «Векапомныя дні» (т. 1–4, Мінск, 1958–69; премія ім. Якуба Коласа, 1968). Автор книг для дітей, сатир. оповідань, фейлетонів, а також публіцист. і літ.-крит. статей (про життя і творчість Янки Купали, Якуба Коласа, А. Чехова, Л. Толстого та ін.). Низку творів присвятив вза­ємозв’язкам білорус., укр. і рос. літ-р, зокрема ст. «У братерському єднанні» («Известия», 1957, 22 октября), «Петро Панч» («Ли­тературная газета», 1971, 7 августа) тощо. Значну увагу приділив творчості Т. Шевченка: ст. «Взаимосвязи литератур троих братних народов – русского, украинского, белорусского» («Из­вестия Академии наук Белорусской ССР», 1954, № 4), «Вялікае яднанне літаратур» («Літаратура і мастацтва», 1954, 16 кас­трычніка), «Слова поэта – зброя народа» («Тарас Шаўчэнка і бе­ларуская літаратура», Мінск, 1964), «І будзе вечна зяяць...» («Літаратура і мастацтва», 1964, 10 сакавіка). 1939 у Мінську за ред. Л. та Якуба Коласа білорус. мовою вийшла зб. віршів білорус. поетів «У вянок Т. Шаў­чэнкі». У складі делегації білорус. письменників Л. брав участь у ювіл. шевченків. вечорі у Києві (1939). За творами Л. знято філь­ми «Миколка-паровоз» (1957) та «Дід Овсій і Палажка» (1975; оби­два – студія «Білорусьфільм», Мінськ). Переклав білорус. мовою деякі твори М. Горького, М. Тихонова. Окремі його твори українською мовою переклали Г. Вігурська, Т. Масенко, Н. Полонська, М. Ятко.

Тв.: Збор твораў. Т. 1–4. 1967–68; Т. 1–8. 1981–85 (обидва – Мінськ).

Г. П. Півторак

Основні твори

Збор твораў. Т. 1–4. 1967–68; Т. 1–8. 1981–85 (обидва – Мінськ).

завантажити статтю