Липківський Свято-Успенський Чоловічий Монастир УПЦ МП
ЛИ́ПКІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-УСПЕ́НСЬКИЙ ЧОЛОВІ́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Веде свою історію від Почаєво-Успен. скиту, засн. 1924 побл. святого джерела у с. Липки (нині Гощан. р-ну Рівнен. обл.) уродженцем цього села насельником Почаїв. Свято-Успен. лаври ігуменом Яковом (Наумчуком). За легендою, на місці джерела раніше стояла церква, яка під час нападу татар провалилася під землю разом із захисниками та більшістю ворогів. Гол. престол храму освячено на честь Успіння Божої Матері, боковий приділ — на честь великомученика Димитрія Солунського. 1939 зі встановленням рад. влади скит закрито, відновлено діяльність у роки нім. окупації. 1951 храм закрито вдруге, 1961 повністю зруйновано. Однак віруючі продовжували дбати про джерело, впорядкували капличку, принесли ікони. У січні 1992 зведено церкву, в лютому правлячий архієпископ Рівненський і Острозький Іриней (Середній) освятив престол на честь Преподобного Іова, ігумена Почаївського. Священ. Синод у тому ж році ухвалив рішення про відродження тут чол. монастиря, 1995 його офіційно зареєстровано. 1997 збуд. двоповерх. житл. корпус, 1999 — житл. будинок. 2004 архієпископ Варфоломій (Ващук) освятив новозвед. храм на честь ікони Богоматері «Живоносне Джерело», 2006 — на честь святих Царственних страстотерпців (у трапез. корпусі). Гол. святиня — джерело, а також ікони багатьох святих із часточками їхніх мощей. Нині в обителі проживають 20 насельників, з них 12 — у священ. сані. 1992–2001 і від 2010 настоятель — архімандрит Єрмоген (Сачук).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
