Липова Долина

ЛИ́ПОВА ДОЛИ́НА  — селище міського типу Сумської області, райцентр. Липоводолин. селищ. раді підпорядк. села По­биванка, Червона Долина, Червоногірка. Знаходиться на р. Хо­рол (притока Псла, бас. Дніпра), за 100 км від обл. центру та за 32 км від залізнич. ст. Ромни. Площа 6,52 км². За переписом 2001, насел. становило 5400 осіб (скла­дає 101,8 % до 1989), станом на 1 січня 2015 — 5072 особи (переважно українці). Л. Д. засн. наприкінці 16 — на поч. 17 ст. Вона позначена на карті франц. фортифікатора Ґ. де Боплана, яку надруковано 1647. На той час тут вже було 150 дворів, мешкало бл. 900 осіб. У 1-й пол. 17 ст. липоводолин. землі належали князям Вишневецьким. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. У 2-й пол. 17 — 18 ст. село входило до Миргород. і Гадяц. полків. Під час Пн. вій­ни (1700–21) у 1-му десятиріччі 18 ст. у ньому розташовувався шпиталь швед. військ. 1764 Катерина ІІ подарувала Л. Д. гетьману К. Розумовському. Від 1802 — село Глин., від 1803 — Гадяц. пов. Полтав. губ. На поч. 19 ст. нараховувалося 520 дворів, проживало 3374 особи; діяло 3 церкви; тричі на рік збиралися ярмарки — Гаврилів., Георгіїв. і Успенський. 1840 відкрито церк.-парафіял. школу, 1877 — міністер. однорічне (від 1904 — дворічне) нар. училище. 1884 мешкало 4335 осіб. Липоводолинці переважно займалися с. госп-вом. Водночас працювали 187 ткачів, 36 шевців, 65 теслярів, 25 чинбарів, 25 кравців, 5 бондарів. Наприкінці 19 ст. переважна частина земель навколо Л. Д. належала дворян. родині Туманських (5,5 тис. дес.). Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася, напри­кінці листопада 1919 остаточно встановлено більшовицьку. У 1920-х рр. липоводолинці чинили опір проведенню насильниц. колективізації. Вони потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 296 осіб), зазнали сталін. репресій. 1923–30 — у складі Ромен. окру­ги, 1932–39 –Харків., від 1939 — Сум. обл. 1923–31 та від 1935 — райцентр; 1931–35 — у складі Ромен. р-ну. Від 22 вересня 1941 до 9 вересня 1943 — під нім.-фа­шист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювало 1200 жит., з них 250 загинуло. Від 1961 — смт. 1975 на базі колгоспу ім. М. Горь­кого створ. птахофабрику (від 1990-х рр. — АТ «Первомайське», нині «Птахопродукт-2007»). У Л. Д. — заг.-осв. школа, 2 дитсадки, Будинок для дітей і юнацтва, ДЮСШ; рай. Будинок культури, рай. б-ка, школа мистецтв; рай. лікарня. Виходить г. «Наш край». Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Пам’ятка архітектури — волосне правління (1890). Вста­новлено меморіал воїнам-визволителям і воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, пам’ятний знак жертвам голодомору 1932–33. Серед ви­дат. уродженців — фахівець у га­лузі механізації с. господарства, академік ВАСГНІЛ О. Карпенко, географ В. Гричук, поетеса Т. Герасименко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю