ЛИ́СЕНКО Андрій Євменович (17(30). 11. 1915, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ — 14. 11. 1984, Київ) — пере­кладач. Член СП СРСР (1962). Закін. робітн. факультет при Дні­проп. ін­ституті профес. освіти (1933), Київ. університет (1938). Учасник 2-ї світової війни. Учителював, був дир. Будинку літераторів та Бюро пропаганди СПУ. Друкувався від 1956. Пере­клав зі сло­вʼян. мов: із серб.-хорват. — зб. опо­ві­дань «Пригоди Николєтини Бурсача» (1957) і роман «Прорив» (1975) Б. Чопича, «Ле­лейська гора» М. Лалича (1981); із македон. — романи «Село за сімома ясенами» (1973; 1974 і 1982 — «Ясени») С. Яневського; з болгар. — «Повість про ліс» Е. Станева (1958), повість «Від­гомін жовтня» Г. Караславова (1958), роман «Мужчини» Г. Мар­кова, повість «Закохані птахи» К. Калчева (обидві — 1964), пʼє­су «Казка про чотирьох близнюків» П. Панчева (1971), роман «Шлях до Софії» С. Дичева, кн. спогадів «Сім років у пеклі» Ц. Драгойчевої (обидві — 1973), докум. повість «Сашо» П. Ненова (1976); з білорус. — комедію «Брама невмирущості» Кіндрата Крапиви (1974; в ін. вид. того ж року — «Брама без­смертя»). Пере­клав та упорядкував зб. «Македонська новела» (1972; Між­нар. літ. премія «Золоте перо», Югославія, 1972). Автор кн. «Міф про “стовпотворі­н­ня” та людські мови» (1965), крит. статей про болгар. та македон. письмен­ників, перед­мов, рецензій. Усі за­значені книги опубл. у Києві.