Лисенко Богдан Михайлович
ЛИ́СЕНКО Богдан Михайлович (30. 07. 1945, Київ — 24. 05. 2011, там само) — скульптор. Син М. Лисенка. Член НСХУ (1986). Закін. Київський художній інститут (1973; викл. М. Вронський, М. Лисенко, І. Макогон, В. Сухенко). Від 1984 — викладач Київ. інституту декор.-приклад. мистецтва і дизайну; від 1999 — асистент кафедри скульптури Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури (Київ). Учасник всеукр., всесоюз. худож. виставок від 1973. Основні галузі — станк. і монум. мистецтво. Разом із В. Сухенком та О. Вітриком працював над завершенням пам’ятників, створених М. Лисенком: С. Ковпаку (м. Путивль Сум. обл., 1971), воїнам, загиблим під час форсування Пд. Бугу (с. Ковалівка Микол. р-ну Микол. обл., 1975), жертвам Бабиного Яру (Київ, 1976). Спільно з М. Олексієнком та В. Чепеликом створив пам’ятник героям Малин. підпілля (м. Малин Житомир. обл., 1984), корабелам (Миколаїв, 1990). Автор станк. скульптур, присвяч. 2-й світ. війні, портретів героїв війни та сучасників. Реаліст. композиції вирізняються внутр. емоційністю. Деякі роботи зберігаються у Черніг., Черкас. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Воротар» (1973), «О. Ґрін» (1983), «Сестра А. Симоненко» (1986); мемор. дошка М. Лисенку у Києві (1986).
Рекомендована література
- Скульптор Михайло Лисенко та його учні: Каталог. 2006;
- Лисенко Л. Пам’яті скульптора Богдана Лисенка // Мистецтвознавство України. 2012. Вип. 12 (обидва — Київ).