ЛИ́СЕНКО Бог­дан Михайлович (30. 07. 1945, Київ — 24. 05. 2011, там само) — скульптор. Син М. Лисенка. Член НСХУ (1986). Закін. Київський художній ін­ститут (1973; викл. М. Вронський, М. Лисенко, І. Ма­когон, В. Сухенко). Від 1984 — викладач Київ. ін­ституту декор.-приклад. мистецтва і дизайну; від 1999 — асистент кафедри скульптури Нац. ака­демії образотвор. мистецтва і архітектури (Київ). Учасник всеукр., всесоюз. худож. ви­ставок від 1973. Основні галузі — станк. і монум. мистецтво. Разом із В. Сухенком та О. Вітриком працював над заверше­н­ням памʼятників, створених М. Лисенком: С. Ковпаку (м. Пу­тивль Сум. обл., 1971), воїнам, загиблим під час форсува­н­ня Пд. Бугу (с. Ковалівка Микол. р-ну Микол. обл., 1975), жертвам Бабиного Яру (Київ, 1976). Спільно з М. Олексієнком та В. Чепеликом створив памʼят­ник героям Малин. під­пі­л­ля (м. Малин Житомир. обл., 1984), корабелам (Миколаїв, 1990). Автор станк. скульптур, присвяч. 2-й світ. вій­ні, порт­ретів героїв вій­ни та сучасників. Реаліст. композиції вирізняються внутр. емоційністю. Деякі роботи зберігаються у Черніг., Черкас. ХМ.