Лисенко Олександр Євгенович

Визначення і загальна характеристика

ЛИ́СЕНКО Олександр Євгенович (27. 06. 1955, с. Катеринопіль, нині селище Черкаської обл.) — історик. Доктор історичних наук (1999), член-кореспондент НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Державна премія України в галузі науки і техніки (2016). Премія ім. М. Ко­стомарова НАНУ (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011). Закінчив Київський педагогічний ін­ститут (1978). Від­тоді учителював; 1985–90 пра­цював у Київському музичному училищі; від 1990 — в Ін­ституті історії України НАНУ (Київ): від 2000 — завідувач від­ділу історії України періоду 2-ї світової вій­ни. Наукові дослідже­н­ня: історія Церкви, національно-визвольний рух українського народу, воєн­на доба, історіо­графія та джерело­знавство, методологія історичної науки. Автор статей в ЕСУ.

Пр.: Українська національна ідея і християнство. К., 1997 (спів­­авт.); Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової вій­ни. К., 1997 (спів­­авт.); Український геополітичний фактор в часи Другої світової вій­ни. К., 2000 (спів­­авт.); Київ у дні нацистської навали: За документами радянських спец­служб. К.; Л., 2003 (спів­­авт.); Станіславська (Івано-Франківська) єпархія Греко-католицької церкви крізь призму століть: Історико-релігійний аспект. Ів.-Ф., 2010 (спів­­авт.); Само­стійницький рух на Волині в 40-х — на початку 50-х років ХХ ст. Кременець, 2013.

Літ.: Лисенко Олександр Євгенович: доктор історичних наук, професор. До 60-річчя від дня народже­н­ня: Біо­біб­ліогр. покажч. К., 2015.

О. О. Маєвський

Завантажити статтю