Лисенко Олександр Євгенович
Визначення і загальна характеристика
ЛИ́СЕНКО Олександр Євгенович (27. 06. 1955, с. Катеринопіль, нині селище Черкаської обл.) — історик. Доктор історичних наук (1999), член-кореспондент НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Державна премія України в галузі науки і техніки (2016). Премія ім. М. Костомарова НАНУ (1998). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2011). Закінчив Київський педагогічний інститут (1978). Відтоді учителював; 1985–90 працював у Київському музичному училищі; від 1990 — в Інституті історії України НАНУ (Київ): від 2000 — завідувач відділу історії України періоду 2-ї світової війни. Наукові дослідження: історія Церкви, національно-визвольний рух українського народу, воєнна доба, історіографія та джерелознавство, методологія історичної науки. Автор статей в ЕСУ.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Українська національна ідея і християнство. К., 1997 (співавт.); Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни. К., 1997 (співавт.); Український геополітичний фактор в часи Другої світової війни. К., 2000 (співавт.); Київ у дні нацистської навали: За документами радянських спецслужб. К.; Л., 2003 (співавт.); Станіславська (Івано-Франківська) єпархія Греко-католицької церкви крізь призму століть: Історико-релігійний аспект. Ів.-Ф., 2010 (співавт.); Самостійницький рух на Волині в 40-х — на початку 50-х років ХХ ст. Кременець, 2013.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
