ЛИТВИ́Н Ольга (псевд.: Ігорцьо, Антін, Синя Птиця та ін.; 1905, м. Тульчин Поділ. губ., нині Вінн. обл. — 05. 03. 1970, м. Перт, Австралія) — письмен­ниця. Член Обʼ­єдн. укр. письмен­ників «Слово». Закін. Київ. худож. ін­ститут. Працювала у Києві: у музеї, наук. ін­ституті, 1932 звільн. з роботи. 1937 ре­пресов. її чоловіка. 1944 із 11-літ. сином Віктором виїхала до Німеч­чини. Працювала на мебл. ф-ці, у г. «Не­діля». Від 1949 — в Австралії, мешкала в м. Перт. Художниця керам. ф-ки. Писати почала 1957. Авторка віршів, казок для дітей, оповідань, пʼєс, спогадів, рец. Від­значена за оповіда­н­ня «Дві від­ьми» (1961; на­друковано у ж. «Наше життя», 1962, № 2), «Мак і Ліза» (1963); двічі пере­магала на літ. конкурсі, організов. СФУЖО: спогадами «На чужому березі» (1963; опубл. у ж. «Наше життя», 1970, ч. 9), віршем «Вінча­н­ня» (1968; на­друковано там само, 1969, ч. 6). Друкувалася у сідней. ж. «Рідне слово», мельбурн. альманасі «Новий об­рій» («Баляда про опанчину», 1967, ч. 3; «Абориґени», 1971, ч. 4), зб. «Слово» (Нью-Йорк, 1968, зб. 3 — оповіда­н­ня «Іме­нини»). Писала верлібри сучас. українською літературною мовою, використовувала версифікац. фольклорні джерела із вкрапле­н­ням слів-символів, просту і поширену персоніфікацію, слова в пере­нос. значен­ні для зображе­н­ня явищ за допомогою вторин. смисл. домінант.