Литвиненко Євген Петрович

ЛИТВИНЕ́НКО Євген Петрович (17. 05. 1941, с. Степанівка Перша, нині Приазов. р-ну Запоріз. обл.) — перекладач. Член НСПУ (1993). Закін. Київський університет (1964). До 2003 працював ст. ред. видавництва дит. літ-ри «Веселка», потім — гол. спеціалістом редакц.-видавн. відділу Міністерства національностей та міграції України, ст. консультантом редакц.-видавн. відділу Секретаріату ВР України, відп. секр. ж. «Фінанси України». Секр. польс. товариства «Солідарність» на Київщині (від 1992). Переклав з польс. мови повісті «Восьме коло пекла» (1968) і «Поріг безсмертя» (1973) К. Боруня, «Опе­рація “Кришталеве дерево”» З. Ненацького (1975), «Сад пана Нічке» К. Філіповича, «Дівчинко, як тебе звати?» А. Каменської (обидві — 1977), «Тимек-кит» Я. Пясецького (1983), «Дими над Біркенау» С. Шмаглевської (1989), «Птахи летять на захід. Де мій дім?» Е. Куровського (1991), ро­ман-дилогію «Вогнем і мечем» Г. Сенкевича (2006, т. 1–2), кн. польс. анекдотів «Жарти-смішки та правди трішки» (1995) у серії «Антологія світового анекдоту» та «Польські народні легенди й казки» (2010, т. 1–2), а також кн. «Добердо: Роман. Опо­відання» (1979; усі — Київ) Мате Залки та низку творів з російської мови, для серії «Скарбничка казок світу», засн. 2011 видавництвом «Богдан» (Тернопіль), переказав українською мовою казки «Білосніжка та семеро гномів», «Бременські музиканти», «Дюймовочка», «За­­чарована красуня», «Казки про гномів», «Русалонька», «Троє по­росят» тощо. Чутливий до слова, Л. у своїх перекл. переймається стилем і мовою авторів, зберігаючи нюанси їхнього письма.

Рекомендована література

1. Омелянчук В. «Вогнем і мечем» — українською // ЛУ. 2006, 13 квіт.;
   Google Scholar Internet
2. Тендюк Л. Син моря і степу // Там само. 2006, 18 трав.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю