Литвиненко Іван Данилович

ЛИТВИНЕ́НКО Іван Данилович (псевд.: Морозенко, Солончак Данило, Євшан; 04 (16). 01. 1891, с. Хоружівка Ромен. пов. Полтав. губ., нині Недригайлів. р-ну Сум. обл. — 17. 02. 1947, Київ) — військовик. Полковник Армії УНР (1917). За­кін. Моск. вищі комерц. курси, деякий час за­ймався під­приємн. діяльністю. З поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до рос. армії. Від 1917 — в Армії УНР: командир куреня Київ. вартового полку, 1-го Запороз. пішого полку ім. П. До­рошенка, Збір. запороз. кін­ного полку ім. Б. Хмельницького, 2-ї бригади 1-ї Запороз. стрілец. дивізії. На­прикінці літа 1920 — повноваж. пред­ставник Гол. ота­мана С. Петлюри на пере­говорах із генерал-лейтенантом П. Вран­гелем щодо обʼ­єд­на­н­ня сил у боротьбі з більшов. військами. У тому ж році емігрував до Польщі. Брав активну участь у діяльності Укр. центр. комітету у Варшаві, служив в охороні Гол. отамана, від 1924 — у роз­відці Держ. центру УНР в екзилі, зокрема 1928–35 очолював роз­відув. пункти на Волині. Мешкав у Рівному, згодом пере­їхав до Варшави. Після нападу Німеч­чини на СРСР восени 1941 повернувся на Рівненщину, брав участь в організації «Поліс. Січі» ота­мана Т. Бульби (Боровця). Від вересня 1943 — в УПА: нач. від­ділу роз­відки військ. штабу УПА–Північ, ін­структор старшин. школи «Дружин­ники». 1944 за зав­дан­ням командува­н­ня УПА пере­прав­лений до Львова, де намагався легалізуватися. У березні 1945 заарешт. спец. групою Міністерства держ. без­пеки УРСР, але після першого допиту випущений з увʼя­зне­н­ня для проведе­н­ня подальшого оператив. спо­стереже­н­ня. Від січня 1946 працю­вав художником-оформлювачем Львів. будинку архітектора. 6 червня 1946 заарешт. удруге, 12 грудня того ж року засудж. до роз­стрілу. В рідному селі Л. встановлено памʼят. знак, його імʼям на­звано вулицю.

Завантажити статтю