Коленко Борис Захарович
КОЛЕ́НКО Борис Захарович (20. 04(02. 05). 1856, Кишинів — 04. 12. 1946, Москва) — мінералог, петрограф. Походив з давнього козацько-старшинського роду; низка його представників займалася педагогічною діяльністю в різних містах України та зробила значний внесок у розвиток української освіти. Дитячі та юнацькі роки К. минули в Херсоні (1861–67) та Катеринославі (нині Дніпро; 1867–75), де його батько очолював чоловічі гімназії. Мати вченого керувала кількома жіночими інститутами, зокрема й у м. Керч (нині АР Крим). Закінчив Катеринославську гімназію (1875) та Санкт-Петербурзький університет (1879; викл. В. Докучаєв, О. Іностранцев), де був залишений для отримання професорського звання. У студентські роки став членом Російського мінералогічного товариства та Санкт-Петербурзького товариства природодослідників. 1877 підготував працю з конкурсної теми «Опытный путь в исследовании метаморфизма горных пород», яку відзначили золотою медаллю та зарахували як кандидатську. 1882–84 навчався у Страсбурзькому університеті (Франція; викл. П. фон Ґрот, А. Кундт). Тоді ж одним з перших розпочав вивчати піроелектричні властивості кварцу. 1884 у Санкт-Петербурзькому університеті захистив дисертацію на ступінь магістра геології та геогнозії «Полярное электричество кварца по отношению к его кристаллографической форме». К. встановив, що гомоморфний розвиток кристалів є таким же закономірним явищем, як і всі види геміедрії, та повʼязаний з фізичними властивостями кристалів; визначив розподіл електричних властивостей у кварці залежно від кристалічної будови. Після закінчення Санкт-Петербурзького університету отримав запрошення викладати у Харківському, після захисту магістерської дисертації — у Новоросійському (Одеса) університетах, однак через непорозуміння з міністерським керівництвом не скористався ними. 1880–82 — викладач реального училища та жіночої гімназії у м. Владикавказ; 1884–89 — викладач реального училища у м. Катеринодар (нині Краснодар); 1889–1901 — директор класичної прогімназії у м. Пʼятигорськ (усі — Росія); 1901 — директор класичної гімназії у м. Кутаїсі (нині Грузія); 1902–07 — директор 10-ї гімназії у Санкт-Петербурзі (унаслідок звинувачень у «звʼязках з антиурядовими силами» змушений звільнитися). 1907–09 — петрограф і завідувач освітніх закладів Управління Забайкальської залізниці в Іркутську (Росія). У цей час розпочав збирати матеріали для циклу статей «Петрографические эскизы» про кристалічні вивержені та метаморфічні породи Прибайкалля («Записки Российского минералогического общества», 1916, сер. 2, ч. 2; 1926, сер. 2, ч. 1; «Вестник Московской горной академии», 1923, т. 1, № 2; «Труды Института прикладной минералогии и петрографии», 1926, вып. 24; 1929, вып. 8). Він виявив генетичний взаємозвʼязок Прибайкальських кристалічних порід і довів уміст в них ортиту та деяких інших невідомих там раніше мінералів. 1910–12 — у Міністерстві народної освіти Російської імперії. Відтоді — на пенсії. 1912–14 мешкав у м. Ревель (нині Таллінн), від 1914 — у Москві. Зберігся лист К. до В. Вернадського від 16 червня 1917, у якому просить посприяти в затвердженні завідувача природничо-історичного відділу музею Полтавського земства. Після більшовицького перевороту 1917 деякий час працював вченим секретарем Гірничо-технічної ради при Вищій раді народного господарства та старшим петрографом Інституту прикладної мінералогії та петрографії. 1918–24 викладав курси загальної геології, мінералогії, кристалографії, петрографії та рудних родовищ у Московській гірничій академії, займався обладнанням академічного мінералогічного кабінету. Від 1924 через погіршення стану здоровʼя займався консультуванням, редакторською і рецензентською діяльністю та обробленням матеріалів шліфів у домашніх умовах. Також друкувався у «Neues Jahrbuch für Mineralogie», «Zeitschrift für Mineralogie», «Трудах Санкт-Петербурзького общества естествоиспытателей», «Известиях АН СССР» та ін. Окрім Прибайкалля, провадив геологічні дослідження у Криворіжжі (1877 зібрав колекцію для Університету св. Володимира в Києві, 1878 — для Санкт-Петербурзького університету), Придніпровʼї, Карелії, на Кубані, Чорноморському узбережжі Кавказу та в районі Малого Кавказу. Професійно займався шахами, був головою Санкт-Петербурзького шахового зібрання та членом інших шахових товариств.