Лихоносов Віктор Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛИХОНО́СОВ Віктор Іванович (Лихоносов Виктор Иванович; 30. 04. 1936, ст. Топки, нині Кемеров. обл., РФ — 09. 08. 2021, м. Краснодар, РФ) — російський письмен­ник, публіцист. Член СП РФ (1966). Літ. премії ім. Я. Кухаренка, ім. М. Шо­лохова (обидві — 1995), між­нар. премії «Ясна Поляна» ім. Л. Толстого (2003) та форуму словʼян. мистецтв «Золотий витязь» (2010). Батько загинув під час звільнен­ня Запоріж­жя. Мати (її предки пере­селені поміщиком із Чернігівщини на вільні воронез. землі) зберегла й пере­дала сину муз.-пісен­не укр. начало, що пізніше до­зволило йому, сибіряку, органічно злитися зі стихією нац. культури козац. Кубані, стати її яскравим виразником і охоронцем. Закін. Краснодар. пед. ін­ститут (РФ, 1961). Учителював. За ви­значе­н­ням О. Твардовського, Л. — найбільш яскравий продовжувач бунін. стильової традиції у сучас. рос. літ-рі. Сам письмен­ник від­значив вплив на творче становле­н­ня й творчість прози А. Чехова, А. Платонова, К. Паустовського, М. Шолохова. Перше оповіда­н­ня «Брянские» на­друк. у ж. «Новый мир» (1963, № 11). Автор зб. оповідань «Вечера» (Москва, 1966), «Что-то будет» (Новосибирск, 1966). Ранні повісті та оповіда­н­ня уві­йшли до зб. «Голоса в тишине: Повести и рас­сказы» (Москва, 1967), «На долгую память: Повести» (Мос­ква, 1969; укр. перекл. — К., 1980), «Чалдонки: Повести» (Но­во­си­бирск, 1969), «Счастли­вые мгновения: Повести и рас­ска­зы» (Краснодар, 1971). Роз­думи про долю рос. культури, сучасне ставле­н­ня до вітчизн. історії, етику письмен­ника, процес духов. самови­значе­н­ня мо­лоді від­ображено у повісті «Люблю тебя светло», зб. повістей та оповідань «Осень в Тамани» (обидві — 1971), «Чистые глаза», «Элегия» (обидві — 1973) «Родные» (1980; 1997; усі — Москва). Роман «Когда же мы встре­тимся?» (Москва, 1978) — про становле­н­ня твор. індивідуальності. У романі-спогаді «Не­­написан­ные воспоминания. Наш маленький Париж» (Москва, 1987; Державна премія РРФСР ім. М. Горького, 1988; укр. перекл. — К., 1990) автор сторінки чергує з уривками зі щоден­ника бувалого козака, пові­домле­н­нями про смерть, документами, маніфестами, листами, замітками, віршами, газет. оголоше­н­нями й плітками, що до­зволило пере­дати непо­втор. рух часу та від­творити образ кубан. козацтва, яке при­йшло з укр. сіл і досі має родимі плями втраченої прабатьківщини. Герої письмен­ника — мандрівники, яких несе вдаль туга за красою. У романі пере­плетено природу, коха­н­ня та шаленство незбагнен­ності життя. Ав­тор літ.-крит. статей та есе (зб. «Волшеб­ные дни», Краснодар, 1988). Гол. ред. літ.-істор. ж. «Родная Кубань» (Краснодар, від 1998). Окремі твори Л. пере­кладено румун., угор., бол­гар., нім., чес., словац., франц., англ. мовами. Деякі його твори українською мовою пере­клали О. Зарва, В. Бурбан.

Тв.: Из­бран­ные прои­зведения. Т. 1–2. Москва, 1984; Время зажигать светильники: Повести, рас­сказы, эссе. Москва, 1991; Из­бран­ное. Москва, 1993; Записки перед сном: Повести, рас­сказы, эссе. Москва, 1993; Тоска-кручина: По­­вести, очерки, эссе. Краснодар, 1996.

Літ.: Виктор Иванович Лихоносов: Библиогр. указ. 1996; Тихий свет Вик­тора Лихоносова. 2006 (обидві — Кра­снодар).

В. К. Чумаченко

Завантажити статтю