Личко Іван Дмитрович

ЛИЧКО́ Іван Дмитрович (крипт. — И. В.; 1882 — 1937) — письмен­ник, драматург, публіцист, літературний і театральний критик. Навч. у С.-Петербур. ліс. ін­ституті (1903–07). Активно публікувався у «Літературно-науковому віснику» (Львів, 1903–04, 1909). Був першим критиком першого опові­­дан­ня В. Вин­ниченка, прозор­ли­во вгадав майбут. мас­штаб таланту письмен­ника. Брав участь у ви­дан­ні с.-д. ж. «Вільна Україна», редагу­вав його перші номери (С.-Пе­тербург, 1906). У 1907 за участь у студент. заворуше­н­нях на декілька місяців увʼязнений у с.-пе­тербур. тюрмі «Хрести». На захист Л. ви­ступив часопис «Рада» (1907, 17 берез.). Після звільне­н­ня активно публікувався у цьому вид. (ст. «Антракт», «Театр і музика», «На виборах»). Брав участь у створен­ні укр. видавництва «Дзвін». Від поч. 1908 — ред. г. «Кубанский курьер» (м. Катеринодар, нині Краснодар, РФ), яка під його впливом на 4 р. стала рупором українофільства, пропа­­ганди на Кубані творчості В. Вин­ниченка і М. Коцюбинського, укр. театру. 1912 повернувся у С.-Пе­тербург як вла­скор цієї газети. Деякий час продовжував публікувати в ній замітки із столиці. У Львові зу­стрічався з І. Франком. Учасник 1-ї світової війни. 1915 у ході літніх боїв потрапив у полон. Після війни жив у Відні, під­тримував звʼязки з СВУ. На­прикінці 1920-х рр. повернувся до Ленін­града (нині С.-Петербург). Літ. спадщина Л. невелика, але його публіцист. ви­ступи (полеміка з О. Ікон­никовим, Оленою Пчілкою) мали певний резонанс у су­спільстві. Опублікував низку статей («На захист малоруської культури», «Хитрість ро­зуму», «Із народної лектури»), поезій та оповідань у часописах «Вільна Украї­на», «Українська хата», «Южные записки», «Терновий вінок», в яких порушував про­блеми соц. і нац. становища українського народу, його боротьби проти духов. закріпаче­н­ня, ставав на захист українців від утисків цар. уряду. Автор багатьох заміток, оглядів, а також проз. і драм. творів: «В руїнах», «На могилі Шевченка» (обидва — 1907), «Степ» (1909), «Тайна» (1910), рец. на твори Л. Яновської (драму «Без віри» та оповіда­н­ня «Свято» й «Серед ночі»), В. Вин­ниченка, зб. оповідань М. Коцюбинського. Пере­клав російською мовою поему «Одно слово» Лесі Українки, кілька оповідань В. Вин­ниченка для «Кубанского курьера». У архіві І. Франка в Ін­ституті літ-ри НАНУ (Київ) зберігається рукопис знехтуваної «Літературно-науковим вісником» ран­ньої повісті Л. «Sіc transit gloria mundi», а також листи, адресовані в ред. і особисто І. Франку. Ін. частина архіву Л. (листи, рукописи) знаходиться у фонді О. Коваленка (Черніг. істор. музей). Ре­прес. 1933. Загинув у Соловец. таборах (РФ).

Завантажити статтю