Лишнівка

Визначення і загальна характеристика

ЛИШНІ́ВКА  — село Маневицького району Волинської області. Знаходиться за бл. 10 км від місця впадіння р. Череваха у Стохід (бас. При­п’яті), за 130 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та залізнич. ст. Маневичі. Побл. села зростають великі ліси. На зх. око­лиці — оз. Вепрак, на пн. — оз. Гри­винське, на пд.-сх. — оз. Біле. На Пд. від Л. бере початок притока Стоходу — р. Гривка (довж. 13 км; нині є магістрал. каналом Лишнів. осушув. системи; раніше протікала через оз. Гривинське, нині русло проходить лівіше). Навколо Л. — низка об’єктів природно-заповід. фонду, зокрема заг.-держ. значення Черемський природний заповідник (створ. 2001 на базі орнітол. заказника урочище Сузанка, заг.-зоол. за­казника Карасинський і ботан. заказника Карасинський ялинний-1, площа 2975,7 га), місц. значення орнітол. заказник Вовча Будка (26,6 га), заг.-зоол. заказник Городоцький (234,1; оби­два — 1991), ландшафт. заказник Градиський (589 га, 1997). Пл. Л. 3,51 км². За переписом насел. 2001, проживали 567 осіб; станом на 2016 — 541 особа; переважно українці. За 3 км від села — автошлях Луцьк–Дольськ (Любешів. р-н Волин. обл.), який сполучений з білорус. автотрасою. Раніше тут проходив тракт від Рівного до Пінська (Білорусь). У селі та його околицях виявлено артефакти епохи брон­зи (3–2 тис. до н. е.) і культури кулястих амфор, уламки пізньотрипіл. неорнаментов. посуду сірого кольору та глиняну табличку, яку одні дослідники відносять до шумер. цивілізації, ін. — до трипіл. культури. Тривалий час мало назву Лишня, яка трансформувалася у сучасну. Вперше згадується у писем. джерелах 1629 як містечко. Тоді Л. належала володимир. старості Г. Стемповському та шляхтичу Я. Непокойчиському, у ній проживали 450 осіб. Пізніше (до 1810) власниками були князі Радзивілли та шляхтичі Закашевські. Жит. брали участь у Визв. війни під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. пере­мир’ям 1667 Л. залишилася у складі Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Рос. імперії. Відтоді — у складі Луцького пов. Волин. губ. У 19 — на поч. 20 ст. Л. підпорядковувалася Городец. волості. 1798 нараховувалося 627 жит., було 78 дворів, працювали 2 водяних млини. В актах 19 ст. Л. значилася як містечко, станом на 1913 вже була селом. Здавна тут проживала значна євр. громада. За Всерос. переписом насел. 1897, мешкали 21,5 % євреїв (292 особи). Наприкінці 19 ст. проживали 1076 осіб, було 160 дворів, діяли церква, синагога, дім молитви, функціонувала по­чатк. школа. За переписом 1911, насел. складало 1710 осіб. 1919–39 — знову у межах кордонів Польщі (Луцького пов. Волин. воєводства), від 1939 — УРСР. 1921 проживали 624 особи. Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли лишнів. євреїв до Маневич, де у вересні 1942 їх розстріляли. За 9 км від Л., у лісі — мемор. комплекс на місці перебування партизан. з’єднання під командуванням Героя Рад. Союзу А. Бринського. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Жит. зазнали сталін. репресій. Наприкінці 1960-х рр. проживали 1139 осіб. 2005 — 531 особа, 230 дворів. Нині у Л. — заг.-осв. школа; клуб, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт. Функціонує Лишнів. лісництво. Діють реліг. громади УПЦ МП і християн віри євангельської. Пам’ятка архітектури місц. значення — дерев’яна церк­ва Успіння Богородиці з дзвіницею (1863). Встановлено пам’ят­ник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.

Завантажити статтю