Ліберберг Йосип Ізраїльович

ЛІ́БЕРБЕРГ Йосип Ізраїльович (27. 10. 1899, м. Старокостянтинів Волин. губ., нині Хмельн. обл. — 09. 03. 1937, Москва) — історик. Член-кореспондент АН УРСР (1934), професор (1925). Закін. гімназію (1917), від­тоді навч. в Університеті св. Володимира у Києві. 1917 став чл. Євр. с.-д. робітн. партії, 1919 — КП(б)У. 1918 добровільно вступив до Червоної армії. Брав участь у вербуван­ні євр. молоді до Червоної армії, під­піл. роботі в Полтав. губ. і парт. — у м. Бердичів (нині Житомир. обл.). Від 1920 читав лекції з історії зарубіж. країн, соціалізму та класової боротьби на Євр. пед. курсах, у Вищій військ.-політ. школі, Київ. ІНО, політех. і с.-г. ін­ститутах та ін­ституті нар. господарства; 1926–29 — зав. Н.-д. каф. історії євр. культури при 1-му від­ділі ВУАН; 1929–34 — директор і зав. істор. секції Ін­ституту євр. пролетар. культури при ВУАН; від 1934 — голова облвиконкому Євр. автоном. обл. з центром у с-щі Бір­обіджан (нині місто Хабаров. краю, РФ). 1934 ініціював створе­н­ня у Бір­обіджані Держ. євр. театру; 1935 — ухвале­н­ня рішен­­ня про викори­ста­н­ня їдишу як офіц. мови області нарівні з російською мовою. У тому ж році залучений до пере­говорів у Москві з приводу пере­селе­н­ня євреїв з-за кордону та на­дан­ні товар. позики для будівництва. За без­посеред. участі Л. в області роз­горнуто зведе­н­ня низки пром. під­приємств, житла та ін. обʼєк­­тів. Він порушував пита­н­ня про пере­веде­н­ня сюди з Києва Ін­ституту євр. пролетар. культури та частини бібліотеч. і архів. фондів, з Одеси — музею ім. Менделе Мойхер-Сфоріма. На його за­проше­н­ня до Бір­обіджана пере­їхала частина євр. науковців, письмен­ників, культур. діячів. 20 серпня 1936 заарешт., 16 жовтня того ж року виключений зі складу АН УРСР, 9 березня 1937 за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­рев. троцькіст.-терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю