ЛІ́БМАН Захар Якович (12(25). 10. 1911, м. Остер, нині Черніг. обл. — 03. 09. 1981, Київ) — літературо­знавець, пере­кладач. Доктор фі­лол. н. (1972). Учасник 2-ї світової війни. Закін. у Києві Укр. ін­ститут лінгвіст. освіти (1934) та Університет (1938). Викладав у ньому (1938–41, 1944–50) та Укр. с.-г. академії (Київ, 1950–81). Досліджував різні аспекти роз­витку зарубіж. літ-р 19–20 ст.: праці «Отруєна зброя. (Реакційні літератури та мистецтво у боротьбі проти ро­зуму, людяності, про­гресу)» (1959, спів­автор Д. Затонський), «Ми­стецтво без людини» (1965), «Агонія сміху: “комічне”, “трагічне” і “героїчне” в літературі модернізму» (1969), наук.-популярні нариси «Марк Твен. (Жит­тя і творчість)» (1977), «Чарлз Дік­кенс. (Життя і творчість)» (1982). Автор низки перед­мов до укр. ви­дань зарубіж. письмен­ників. Разом із М. Овруцькою пере­клав з англ. мови романи «Остан­ній кордон» і «Шлях свободи» (обидва — 1949) Г. Фа­ста. Усі за­значені книги ви­дано у Києві.