ЗАТО́НСЬКИЙ Дмитро Володимирович (02. 07. 1922, Одеса — 05. 06. 2009, Київ) — літературо­знавець, літературний критик, публіцист. Син В. Затонського. Доктор філологічних наук (1968), академік НАНУ (1990). Член НСПУ (1960). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Премія імені І. Франка НАНУ (1994). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2002) і князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2008). Золота медаль Й.-В. Ґете (Ґете-ін­ститут, м. Ва­ймар, Німеч­чина, 2005). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Київський університет (1950). Працював у Харківському інженерно-економічному ін­ституті, Українській сільськогосподарській академії (Київ); очолював від­діл критики редакції журналу «Всесвіт» (1958–60), філологічний факультет Київського університету (1960–61), від­діл світової літератури Ін­ституту літератури НАНУ (Київ, 1961–63, 1968–74 і 1986–2009) та від­діл літератури 20 столі­т­тя Ін­ституту світової літератури АН СРСР (Москва, 1974–76). Головний редактор журналу «Вікно в світ» (1998–2009). Досліджував зарубіжну літературу, зокрема ав­стрійську та німецьку, пита­н­ня історії й теорії роману. Написав автобіо­графічну повість «История одной судьбы» (Київ, 2007) та низку оповідань.