Ліванов Аристарх Євгенович
ЛІВА́НОВ Аристарх Євгенович (17. 03. 1947, Київ) — актор. Брат І. Ліванова. Нар. арт. РФ (1999). Держ. нагорода РФ. Закін. Ленінгр. інститут театру, музики та кінематографії (нині С.-Петербург, 1969; викл. С. Гіппіус, Д. Карасик). Відтоді грав у театрах Волгограда, Рязані, Ростова-на-Дону (усі — РФ). 1977 переїхав до Москви. Працював до 1986 у Держ. театрі ім. Мосради; 1987–90 — у МХАТі. Від 1990 виступає за контрактами. У театр. роботах розкрив широкий діапазон драм. актора; у кінематографі, зокрема, створив образ пересіч. сучасника, для чого йому знадобилася виняткова актор. соц. органічність. Дебютував у кіно роллю Кості («Ці невинні забави» за повістю А. Рибакова «Канікули Кроша», 1969, реж. А. Балтрушайтіс). Актор. славу здобув після втілення образу Сержа Алексєєва у пригодниц. серіалі «Державний кордон» (1980–88, реж. Б. Степанов, В. Никифоров, Г. Іванов), після якого за ним утвердилося амплуа «аристократа».
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Плюшкін («Мертві душі» за М. Гоголем), Григорій Мелехов («Тихий Дон» за М. Шолоховим; Державна премія РРФСР ім. К. Станіславського, 1976), Князь Мишкін («Ідіот» за Ф. Достоєвським), Жадов («Дохідне місце» О. Островського), Обольянинов («Зойчина квартира» М. Булгакова), Бусигін («Старший син» О. Вампілова), Малкольм («Макбет» В. Шекспіра), Кардинал Ришельє («Три мушкетери» за А. Дюма); у кіно — Ланцелот Озерний, Лицар Мрій («Чорна курка, або Підземні жителі», 1980, реж. В. Гресь), Максим Ковалевський («Софія Ковалевська», 1985, реж. А. Шахмалієва), Кирило Розумовський («Михайло Ломоносов», 1986, реж. О. Прошкін), Альберт («Номер “люкс” для генерала з дівчинкою», 1991, реж. О. Александров), Андрій («“Тридцятого” знищити!», 1992, реж. В. Доценко), Тато Ліни («Без нашийника», 1995, реж. Р. Василевський), Дункан («Листи до Ельзи», 2002, реж. І. Масленников), Чиновник Токарев («Зцілення любов’ю», телесеріал, 2005, реж. Б. Недич), Євген («Квартет для двох», 2007, реж. А. Сеїтаблаєв).
Рекомендована література
- Гаспарян А. Аристарх Ливанов / [интервью с А. Ливановым] // Сов. культура. 1988, 7 янв.;
- Аристарх Ливанов: «Я сам себя спас, сам себя сделал и увидел» / [интервью взял Е. Шведов] // Смена. 1995, 19 мая.
Завантажити статтю
Людина 
