Ліванов Ігор Євгенович
ЛІВА́НОВ Ігор Євгенович (15. 11. 1953, Київ) — актор. Брат А. Ліванова. Заслужений артист РФ (2004). Закін. Ленінгр. інститут театру, музики і кінематографії (нині С.-Петербург, 1975; майстерня І. Горбачова). Працював 1978–88 у Ростов. театрі драми ім. М. Горького (РФ). 1988 переїхав до Москви. Грав у есперим. театрі «Детектив», 1998–2008 — «Театрі Луни». Виступає в антрепризах. Дебютував у кіно роллю Миколи Торсуєва («Нерозділене кохання», 1979, реж. А. Малюков). Актор. популярність здобув після втілення образу Сергія Черкасова у стрічці «“Тридцятого” знищити!» (1992, реж. В. Доценко). Актор. манері гри характерні стримана пластика й органічне відтворення внутр. життя утілюваних персонажів.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Пан Владимировський («Подорож дилетантів» за Б. Окуджавою), Кандидат у сенатори («Чутки» Н. Саймона), Слюсар-сантехнік («Дурна, це кохання!» І. Фрідберґа), Беранже («Король помирає» Е. Йонеско); у кіно — Саша Єрмоленко («“Мерседес” тікає від погоні», 1980, реж. Ю. Ляшенко), Володя Пантелєєв («З життя начальника карного розшуку», 1983, реж. С. Пучинян), Лікар Пегов («Загадковий спадкоємець», 1987, реж. Т. Лисиціан), Микола Петров («П’єса для пасажира», 1995, реж. В. Абдрашитов), Сергій Васильович Нікольський («На розі, біля Патріарших», серіал, 1995–2004, реж. В. Дербеньов), Ілля («Білий танець», 1999, реж. Р. Кубаєв), Микола Степанович Коноваленко («72 метри», реж. В. Хотиненко), Андрій Хоменко («Панове офіцери», реж. А. Кравчук; обидва — 2004), Ігор Кулик («Чужі таємниці», серіал, 2007, реж. В. Альошечкін, О. Туранський), Микола Малінін («Король, дама, валет», 2008, реж. Л. Горовець), Микола Рябінін («Круті береги», 2011, реж. С. Борчуков), Юрій Петрович Сотников («Світ для двох», 2014, реж. Н. Средникова).
Рекомендована література
- Семин И. Два — Ливанов — два // Культура. 1992, 17 окт.;
- Добротворская К. Поворот // Сеанс. 1995. № 11.
Завантажити статтю
Людина 
