Лілеєв Михайло Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЛІЛЕ́ЄВ Михайло Іванович (08. 11. 1849, с. Нікольське Ярослав. губ., Росія — 27. 11. 1911, м. Ніжин, нині Черніг. обл.) — історик, археолог, педагог, громадський діяч. Член Істор. товариства Нестора-літописця (1879), Товариства історії і старожитностей російських (1879), Черніг. вченої архів. комісії. Закін. Ярослав. духовну семінарію та Київ. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя. Від 1874 працював викл. заг. та рос. історії і бібліотекарем Черніг. духов. семінарії; водночас від 1875 викладав у жін. гімназії, від 1877 — у єпархіал. жін. училищі; від 1878 — у Ніжин. істор.-філол. ін­ституті, де також був бібліотекарем (1883–97) та чл. правлі­н­ня (1892–99), одним із фундаторів і секр. Істор.-філол. товариства. 1884 склав фахові іспити при істор.-філол. факультеті Університету св. Володимира у Києві та здобув зва­н­ня вчителя г-зій і протог-зій з правом викла­да­н­ня історії, 1896 захистив магістер. дис. «Из истории раскола на Вет­­ке и в Стародубе XVII–XVIII вв.». Вміщував істор.-літ. матеріали та бібліогр. замітки у ж. «Рус­ская старина», «Киевская старина», «Вестник славянства» та ін. 1898 разом із В. Антоновичем та М. Бережковим оглянув могили навколо Ніжина, після чого провів роз­копки 16-ти курганів. Знахідки з цих курганів, що пере­важно належали до доби бронзи, екс­понував під час 14-го Всерос. археол. зʼ­їзду в Чернігові (1908). Упорядкував та описав зі­бра­н­ня документів і рукопис. книг з б-ки Черніг. колегіуму, храмів і монастирів краю (загалом 201 памʼятка церк.-словʼян., лат., польс., грец., франц., рос. мовами), досліджував старожитності Лів­обереж. України 17–19 ст., історію поселень рос. роз­кольників на тер. Чернігово-Сіверщини. 1894–97 — директор Олександрів. грец. училища у Ніжині. 1900 Ніжин. с.-г. товариством обраний ред. г. «Справочный сельскохозяйствен­ный листок». 1904–08 — гласний міської думи та міський голова Ніжина. Ви­ступав проти рев. сваві­л­ля, внаслідок чого набув репутації монархіста-чорносотенця. Від 1908, окрім Ніжин. істор.-філол. ін­ституту, викладав у приват. гімназії Стельмашенка та Фундукліїв. гімназії в Києві.

Пр.: Краткий исторический очерк царствования Александра I. Чг., 1877; По­дробное описание рукописных сочинений Юрьевского архимандрита Фотия, хранящихся в Черниговской се­­минарской библиотеке. Москва, 1880; Описание рукописей, хранящихся в библиотеке Черниговской духовной семинарии. С.-Пе­тербург, 1880; Из на­­чальной истории раскола в Стародубе. К., 1889; Новые материалы для истории раскола на Ветке и в Стародубе XVII–XVIII вв. К., 1893; Церковно-государствен­ное служение рус­ской земле преп. Сергия и основан­ной им обители. К., 1893; К во­просу об авторе «Путешествия во Св. землю» 1701–1703 гг. московском священ­нике Иоан­не Лукьянове или старце Леонтии. К., 1894; Из истории раскола на Ветке и в Стародубе XVII–XVIII вв. К., 1895; Очерк мис­сионерских мер по обращению в православие стародубских и чернигов­­ских раскольников до времен Екатери­­ны II. Чг., 1895; Из истории поповщинского раскола. К., 1915.

Літ.: Самойленко О. Г. Роз­виток істо­­ричної науки в Ніжині в ХІХ — першій чверті ХХ ст. (історико-бібліо­графічний огляд) // Література та культура Поліс­ся. Ніжин, 1995. Вип. 5; Його ж. Вплив М. І. Лілеєва на роз­виток історичної нау­­ки та освіти в Ніжині на­прикінці ХІХ — на початку ХХ столі­т­тя // Там само. 2008. Вип. 42; Міщук С. Михайло Іванович Лілеєв (1849–1911): дослідник, архео­граф та бібліо­граф чернігівських рукописних колекцій та книжкових зіб­­рань // Сiверян. лiтопис. 2008. № 1.

О. Г. Самойленко

Завантажити статтю