Ліндеман Володимир Карлович

Визначення і загальна характеристика

ЛІ́НДЕМАН Володимир Карлович (30. 07(11. 08). 1868, Москва — 18. 04. 1933, Варшава) — лікар-імунолог, бактеріолог, патолог. Син К. Ліндемана. Доктор медицини (1896), професор (1901). Закін. Моск. університет (1893), де був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня, від 1897 працював приват-доцент кафедри заг. патології. 1898–1900 пере­бував у наук. від­ряджен­ні за кордоном, працював у Страсбурзі, Мюнхені, Неаполі, Парижі. Від 1901 — у Київ. мед. ін­ституті: екс­траординар., від 1905 — ординар. проф., 1901–22 — завідувач кафедри заг. патології. Вод­ночас 1910–22 — директор, організа­тор і зав. екс­перим.-мед. від­ділу Сан.-бактеріол. ін­ституту (нині Ін­ститут епідеміології та інфекц. хвороб НАМНУ), спів­організатор та викл. Жін. мед. курсів (обидва — Київ), також читав лекції з ембріології, гістології й зоології у Київ. університеті. Під час 1-ї світової вій­ни очолював Рос. комісію по боротьбі з газами; 1916 — держ. радник. 1922 емігрував до Польщі. 1922–30 — завідувач від­ділу, наук. консультант Протигазового ін­ституту у Варшаві; одночасно від 1924 — у Вет. школі (згодом ф-т) Варшав. університету: проф., завідувач кафедри (до 1933); у 1933 — професор кафедри заг. патології Яґел­лон. університету в Кракові. Ви­вчав патологію кровообігу, патофізіологію сечовиділ. системи, роль спадковості в роз­витку патології, токсикологію бо­йових отруй. речовин. Разом із О. Фо­хтом встановив роль нерв.-рефлектор. чин­ників у порушен­ні кровообігу та діяльності серця при емболії леген. артерії, від­крив і описав т. зв. пульмокоронар. рефлекс. Отримав не­фроцитотоксичну сироватку, за допомогою якої вперше у світі екс­периментально від­творив ци­­тотоксич. нефрит.

Пр.: О рвоте беремен­ных: экспери­ментальное ис­следование // Ученые зап. Моск. університета. 1895. Т. 6; Цитоли­зи­ны как причина токсических нефритов. Москва, 1901; О нарушении деятельности сердца при эмболии легочной артерии. Москва, 1903; Наследствен­ность и изменчивость как причина бо­лезней. К., 1907; Механизм мочеотде­ления. К., 1908; Учебник общей патологии: В 2 т. К., 1910–11.

Літ.: Шилініс Ю. В. К. Ліндеман — один із творців загальнобіо­логічного напрямку в патології // Агапіт. 1995. № 3; Волков В. А., Куликова М. В. Рос­сийская профес­сура. XVIII — начало XX вв. Биологические и медико-биологические науки: Биогр. слов. С.-Пе­тербург, 2003; Москаленко В. Ф., Полякова І. М. Біо­графічний словник завідувачів кафедр та професорів Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (1841–2006). К., 2006.

І. Г. Кожухар

Завантажити статтю