Лінинський Петро

ЛІНИ́НСЬКИЙ Петро (19. 07. 1846, с. Малі Лінинці, нині у складі с. Лаврів Старосамбір. р-ну Львів. обл. — 18. 08. 1914, м. Долина, нині Іва­но-Фр. обл.) — правознавець, громадсько-культурний діяч. Дід П. Лінинського та М. Ліщинської, прадід Л. Ліщинського, пра­прадід С. Салюк. Закін. гімназію в Кракові, від 1870 навч. у Львів. університеті. 1871 став співзасн. студент. товариства «Дружній лихвар», згодом перейм. у «Академічне братство». Від 1881 працював суддею. 1883–89 — посол до Галиц. сейму та секр. «Руського клубу» (фракції, що об’єднувала біль­шість укр. послів). Активно і послідовно захищав інтереси селян, за що зазнав утисків з боку урядовців. Від 1895 — нач. суду м. Новий Сонч (нині Малопольс. воєводства, Польща). Во­дночас брав активну участь у громад.-культур. житті місц. гро­мади, зокрема ініціював заснування 1898 у місті «Руської бурси», на концерті з нагоди відкриття якої виступила С. Крушельницька. Після конфлікту з русофіл. більшістю вийшов із громади і 1901 разом із В. Явор­ським відкрив «Українську бурсу», 1902 — «Лемківський банк» (надавав позики селянам) та філію товариства «Просвіта» (для протидії впливам русофіл. читалень). Від 1905 мешкав у м. Сокаль (нині Львів. обл.).

Літ.: Шах С. Між Сяном і Дунайцем: Спомин. Ч. 1. Мюнхен, 1960.

І. Д. Красовський

Рекомендована література

1. Шах С. Між Сяном і Дунайцем: Спомин. Ч. 1. Мюнхен, 1960.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю