ЛІ́ПКІН Семен Ізраїльович (06(19). 09. 1911, Одеса — 01. 04. 2003, С.-Пе­тербург) — письмен­ник, пере­кладач, літературний критик. Член СП СРСР (1934). Нар. поет Калмис. АРСР (1968). Під час 2-ї світової вій­ни був військ. кор. на фронті (1941–45). Бо­йові нагороди. Закін. Моск. інж.-екон. ін­ститут (1937). Пере­клав російською мовою епоси зі сх. мов, класич. перс. поезію — калмиц. «Джангар» (1940), киргиз. «Манас» (1941), кабард. «Нар­ти» (1951), індій. «Махабха­рата» (1969) та ін., поеми «Лейла і Меджун» (1943), «Семь планет» (1948), Фірдоусі «Шахнаме» (1955) А. Навої, а також окремі поезії Т. Шевченка «О люди! люди небораки!» («О люди, вам ли жить во мраке?»), «І Архімед, і Галілей» («Ни Архимед, ни Галилей»), «Титарівна» («Дочка ктитора»), що уві­йшли до вид. «Кобзаря» (Москва, 1972), «Из­­бран­ное» (Элиста, 1977) та ін. Автор низки поет. збірок, які насичені сюжетами й образами із Біблії, євр., воєн., тюремно-табір. Освенціма і Колими темами. Писав також повісті для дітей та юнацтва за мотивами нар. пере­казів.