ЛІРИ́ЧНІ ПІСНІ́ — вид народнопоетичної і музичної творчості, який обʼ­єд­нує різні за змістом і жанрами групи пісень, де пере­важає почут­тєве, особистісне сприйня­т­тя світу. Це пісні про коха­н­ня, сімейно-побут. та більшість соц.-побут. (заробітчанські пісні, козацькі пісні, чумацькі пісні, стрілец., рекрут., бурлац., наймит. пісні). Еволюція люд. сві­домості, роз­шире­н­ня її горизонтів, по­глибле­н­ня рефлексій у творчості через по­гляд «вглиб себе», збагаче­н­ня мови, муз. засобів виразності по­значилися на всіх істор. нашарува­н­нях фольклору — обряд. жанрах, нар. епіці (балада), насамперед на ліриці — уособлен­ні самовиразу та внутр. пере­живань. На роз­виток нар. Л. п. й т. зв. нар. романсів, зокрема у 17–19 ст., значно вплинули літ. і композитор. творчість аматорів та професіоналів, які, водночас, самі наснажувалися віковими на­дба­н­нями нар. творчості (епоха романтизму). Вони часто викладені у формі монологу («Ой глибокий колодязю, золотії ключі») або роз­повіді про третю особу («Ой нема то гірш нікому, як бурлаці молодому»). До найтиповіших вираз. засобів Л. п. належать поет. паралелізми, здрібнілі форми імен­ників, діє­прислівників, прикметників, зачини з вигуку «ой», рефрени «гей», «ей» («Ой вишенька, черешенька у саду, гей, породила мене мати на біду»); зверта­н­ня до природи, до коханої людини; нерідкі імперат. зверта­н­ня, що мають характер заклинань («Ой попливи, вутко, до ненечки хутко, нехай мене від­відає, на серденьку нудно»); градації поет. тропів («Вже сонце низенько, вже вечір близенько, при­йди, прилини, моє серденько»). Виразності нар. Л. п. сприяє мелодія, здебільшого роз­співна. Поет. тропи та муз. інтонації, вироблені у Л. п., загалом притаман­ні всьому укр. фольклору, ритміка та мелод. структура дуже багаті. У них пере­важає чотиривірш з різноманітною силаб. будовою та строфікою, що формуються під впливом специф. рис виконавства — сольного чи хор., їх регіон. особливостей. До Л. п. зверталися у своїй творчості Г. Сковорода, І. Котляревський, Т. Шевченко (понад 60 поезій якого фолькло­ризувалися, стали нар.), С. Ру­данський, М. Рильський, М. Стельмах, П. Тичина, Д. Павличко, Л. Костенко, М. Сингаївський, багато ін. укр. поетів, композитори М. Лисенко, К. Стеценко, М. Леонтович, Л. Ревуцький, П. Майборода, М. Скорик, Є. Станкович, Г. Гаврилець, Л. Дичко та ін.