Козацькі пісні

КОЗА́ЦЬКІ ПІСНІ́ — вид українських фольклорних творів, що виникли й поширилися у 16–17 ст. у середовищі запорозького (низового) й реєстрового козацтва. Містять згадки про ватажків нац.-визв. руху України: Б. Хмельницького, П. Дорошенка, І. Сірка, І. Мазепу, П. Полуботка, Д. Нечая, С. Палія та ін. Деякі з К. п. набули значення нар. гімну («Гей, не дивуйте, добрії люди», «Ой у лузі червона калина», «Нумо, хлопці, до зброї»). Осн. сюжетні мотиви — боротьба з ворогами, проводи козака до війська й труднощі подорожування, поради батьків, розлучення з рідними й коханою дівчиною, передбачення подальшої долі, полон, перебування у в’язниці, втеча з неволі, військ. побут, туга за рідною домівкою, смерть на чужині. Окреме місце в сюжетах посідає образ коня — вірного товариша у бою і мандрах. За муз. особливостями К. п. поділяють на 4 групи: похідні маршові, гуртові одноголосі (зустрічається гетерофон. і кантовий спів) із парною метрикою, широкими енергій. інтонац. ходами в мелодії («Ой на горі та й женці жнуть», «Віє вітер, віє буйний»); ліричні розспівні протяжні пісні сольно-хор. традиції співу з широким діапазоном звучання, вигуками, близькі до протяж. пісні («Розлилися круті бережечки», «Ой сів пугач на могилі»); багатоголосі сольно-хор. твори подніпров. традиції протяж. співу («А вже років двісті», «Ревуть, стонуть гори-хвилі», «Ой ви, хлопці-запорожці»); ліричні пісні сольної традиції («Я сьогодні щось дуже сумую», «Ой горе ж мені та на чужині», «Гаєм зелененьким»). Унаслідок заг. істор.-політ. ситуації К. п. нині є одним із найменш вивчених і найбільш суперечливих щодо класифікації масивів укр. нар. пісенності. Відтворення козац. побуту, військ. оточення козака, героїчні мотиви наближають частину К. п. до істор. пісенності. Значна кількість зразків за характером образності, емоц. насиченістю, багатством символіки та поет. особливостями близька до лірич. пісень. Із часом виконавці трансформували деякі К. п. у гайдамац., рекрут., солдат., чумацькі пісні тощо. Символічно узагальнене трактування постаті козака як молодцюватого парубка, хлопця, чоловіка або й вояка вплинуло на образ. зміст багатьох родинно-побутових пісень. Тому під час створення каталогу укр. пісен. фольклору більшість К. п. вміщено у відповідні розділи родинно-побут. лірики й епіки.

У К. п. зустрічаються тільки дворядкові строфи без приспівів, які укладаються за ізометрич. принципом, вживаються 2-, 3-, рідко 4-сегментні пісенні рядки. Осн. 3-сегментна форма має розмір 4+4+6, що часто ампліфікується (розширюється внаслідок розспівування). Трапляються діатонічні й хроматизовані звукоряди, автентичність і плагальність із пізнішими нашаруваннями мажоро-мінору, а також різні форми ладової змінності, особливо терцієва, кварто-квінтова.

Д. Ревуцький видав «Козацькі пісні» (К., 1927, вип. 1; 1928, вип. 2) з розгорнутою післямовою та коментарями, де вміщено обробки М. Лисенка, О. Сєрова, Я. Степового, Л. Ревуцького. Після 1932 з ідеолог. міркувань розробку жанру було обмежено.

Розмір шрифту

Козацькі пісні

Рекомендована література

Інформація про статтю