Лісозаготівельна промисловість

ЛІСОЗАГОТІВЕ́ЛЬНА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь лісового господарства, що здійснює заготівлю деревини та її вивезе­н­ня. До осн. виробництва Л. п. належать: руба­н­ня лісу, обрубува­н­ня гілля, трелюва­н­ня, первин­не обробле­н­ня круглого лісу (роз­кряжува­н­ня стовбурів), сортува­н­ня і штабелюва­н­ня сортиментів, вивезе­н­ня деревини до залізниць заг. користува­н­ня або до місць спожива­н­ня, а також пере­робле­н­ня лісосічних від­ходів і низько­якіс. деревини. Продукцією Л. п. є деревин­ні матеріали, які за­стосовують залежно від якості й роз­мірів для різноманіт. вироб. та буд. потреб (т. зв. ділова деревина) і як паливо (дрова). Заготівля деревини є завершал. фазою лісогосп. виробництва; у країнах з обмеженими запасами лісів її, за­звичай, проводять під­приємства ліс. господарства. У країнах з великими ліс. ресурсами, пере­важно природ. походже­н­ня, заготівля деревини набуває рис добув. промисловості і ви­ступає як самост. лісозаготівел. галузь, що входить у заг. систему промисловості. Осн. лісозаготівельником в країні є під­приємства Держ. агентства ліс. ресурсів України — держлісгоспи, частка яких у заг. обсязі лісозаготівель становить бл. 80 %. Решта — під­приємства ін. ві­домств і організацій, у користува­н­ня яким на­дані землі ліс. фонду, а також під­рядні колективи, які проводять лісозаготівлі за договорами. Держліс­госпи — комплексні ліс. під­приємства, що виконують усі роботи з ліс. господарства, лісозаготівель і первин. обробле­н­ня деревини. У структурі лісозаготівел. виробництва важливе місце за­ймають нижні склади, де поряд із транс­порт. і вантажно-роз­вантажувал. операціями, зосередже­н­ням і зберіга­н­ням круглих лісоматеріалів, роз­кряжовують стовбури дерев на сортименти, знімають кору, сортують і штабелюють лісоматеріали. В остан. період з метою повнішого викори­ста­н­ня деревини зросли обсяги пере­робле­н­ня низько­якіс. сировини і лісосічних від­ходів, а в окремих випадках організовано й фабрично-завод. пере­робле­н­ня деревини — виробництво пиломатеріалів, паркету, будматеріалів, тари тощо. Роз­шире­н­ня обсягів пере­робле­н­ня низько­якіс. деревини і від­ходів об­умовило впровадже­н­ня спец. обладна­н­ня для виготовле­н­ня, сортува­н­ня і транс­­портува­н­ня технол. тріски — цін­ної сировини для виробництва деревних плит і целюлози. При сучас. технології лісозаготівель ниж­ній склад став осн. вироб. під­роз­ділом лісозаготівел. виробництва, де здійснюють майже половину всіх вироб. операцій і витрат праці, повʼязаних із заготівлею лісу. Верх­ні склади — місце скупче­н­ня стрельованої деревини побл. лісовоз. доріг, організації робіт з очище­н­ня дерев від гілля, роз­кряжува­н­ня стовбурів, сортува­н­ня і від­вантаже­н­ня круглих лісоматеріалів. Л. п. забезпечує сировиною лісопильне виробництво, деревооб­робну, целюлозно-па­перову, лісохімічну, гірничу промисловості, машинобудува­н­ня, будівництво, залізничний транс­порт та ін. галузі нар. господарства. Обсяг вивезе­н­ня деревини, при­­знач. для забезпече­н­ня потреб промисловості, будівництва та ін. споживачів, становить 60–75 % заг. обсягу лісозаготівель. Заготівля лісу належить до трудомістких галузей, де багато операцій і нині виконують вручну. Робота в лісі, крім того, ускладнюється природно-клімат. умовами, особливо в гір. лісах. У 19 — на поч. 20 ст. лісозаготівел. роботи виконували примітив. способом і, по суті, вони були промислом селян. Ліси здебільшого належали приват. власникам (понад 75 %); одержану в них деревину використовували пере­важно на госп. потреби, а також збували лісо­промисловцям та екс­портували. Після більшов. пере­вороту 1917 і воєн. дій 1918–20 в Україні від­чувалася гостра не­стача палива, тому заготовляли пере­важно дровʼя­ну деревину для промисловості, транс­­порту і потреб населе­н­ня. 1921 питома вага дров у палив. балансі транс­порту досягала 45–50 %. У період індустріалізації країни деревина набула значе­н­ня одного з найважливіших видів пром. сировини. Від­повід­но змінилися форми і методи заготівлі лісу, створ. самост. га­лузі із заготівлі деревини та її пере­робле­н­ня. Від­будова і на­ступ. роз­виток нар. господарства вимагали великої кількості лісоматеріалів, що дало поштовх до знач. росту лісозаготівель. Для задоволе­н­ня цих потреб організовано Л. п., оснащену новими знаря­д­дями праці і забезпечену по­стій. кадрами робітників-лісорубів. Для транс­портува­н­ня лісу споруджено вузькоколійні залізниці — Ново­град-Волин., Городниц., Усів., Зарічнян. та ін. Значні зміни від­булися і в техніці сплаву деревини. Річ. обсяг сплаву на Дні­прі в той час досягав 2 млн м³ деревини. Лісозаготівлі пере­ведено на цілоріч. цикл із частк. механізацією робіт. У Л. п. почали надходити трактори, лісовозні автомобілі та ін. устаткува­н­ня. Обсяг вивезе­н­ня деревини 1940 збільшився порівняно з 1913 у 1,7 раза і становив 7,8 млн м³. Під час 2-ї світової війни більшість під­приємств повністю зруйновано або спалено, а з тих, що збереглися, вивезено до Німеч­чини силове й технол. устаткува­н­ня, засоби транс­порту та ін. матер. ресурси. Роз­виток Л. п. у післявоєн. період характеризувався зро­ста­н­ням обсягів лісозаготівель на основі механізації вироб. процесів і впровадже­н­ня нових форм і методів організації праці. На лісозаготів­лях зʼявилися вітчизн. трелювал. трактори, лісовозні автомашини, мотовози для під­везе­н­ня і вивезе­н­ня деревини, електролебідки, автокрани, електропилки з пере­сув. електро­станціями, а згодом — і бензомоторні пилки, які й нині широко використовують для руба­н­ня лісу і роз­кряжува­н­ня стовбурів. Від серед. 1950-х рр. для механізації спуску деревини з гір почали за­стосовувати повітр.-трелювал. установки, а для освоє­н­ня невеликих лісосік — агрегатні машини, обладнані самонавантажувал. при­строями. Впроваджено нову технологію вивезе­н­ня деревини в хлистах, крупнопакетне навантаже­н­ня деревини та низку ін. технол. удосконалень. Здійснено пере­хід на вивезе­н­ня дерев з кронами, що до­зволило пере­нести роз­кряжува­н­ня деревини з лісосіки на нижній склад, під­вищити продуктивність праці і створити умови для комплекс. механізації нижньо­склад. робіт. До 1970 практично завершено механізацію під час руба­н­ня лісу (100 %) і вивезе­н­ня деревини (99,5 %), на 79 % механізовано під­везе­н­ня лісу до верх. складів, на 77 і 87 % — від­повід­но навантаже­н­ня деревини на верх. і нижніх складах. У 1980-і рр. Л. п. стала високомеханізов. галуз­зю, в якій осн. вироб. операції на лісосічних, лісотранс­порт. і нижньо­склад. роботах почали виконувати із за­стосува­н­ням машин і механізмів різного при­значе­н­ня — трелювал. тракторів, автонавантажувачів, спец. лісовоз. транс­порту, під­йом. кранів, екс­каваторів, бульдозерів, ручних мотор. інструментів (бензопил, сучкорізок, кущорізів тощо). На під­приємствах з великим обсягом руба­н­ня у рівнин. лісах використовують валочно-трелювал. і валочно-пакетувал. машини, а на великих нижніх складах — напів­автомат. й автомат. лінії, вер­стати і агрегати для первин. обробле­н­ня та пере­робле­н­ня деревини. У гір. лісах Карпат для трелюва­н­ня і спуска­н­ня деревини з гір за­стосовують під­вісні канатні установки. 1991–2000 Л. п. роз­вивалася в умовах зниже­н­ня обсягів виробництва. За цей період обсяг лісозаготівель знизився на 3,5 млн м³, або на 23,7 %. 2011 під­приємствами галузі від усіх видів вирубок заготовлено 13 739 тис. м³ деревини, що порівняно з поперед. роком на 841 тис. м³ або на 6,5 % більше. Від вирубок гол. користува­н­ня заготовлено 6803 тис. м³, що на 10 % більше порівняно з 2010. Із заг. обсягу заготовл. деревини споживачам круглої деревини реалізовано 12 212 тис. м³, зокрема на внутр. ринок по­ставлено 8927 тис. м³, що на 740 тис. м³ більше, ніж у поперед. році. Лідерами за обсягом реалізації продукції є такі обл. упр. ліс. та мислив. господарства: Донец. (58 %), Черкас. (53 %), Закарп. (52 %), Івано-Фр. та Терноп. (по 50 %), Чернів. (45 %), Черніг. (42 %). Осн. напрям роз­витку Л. п. — роз­робле­н­ня й осво­є­н­ня технологій, що базуються на машин. способі заготівлі лісу, зокрема широкого за­стосува­н­ня звалювал.-трелювал. і звалювал.-пакетувал. машин, щелеп. навантажувачів, великовантаж. лісовоз. транс­порту, комплексу ручних мотор. інструментів для руба­н­ня дерев, обрізува­н­ня гілок і роз­кряжува­н­ня, агрегатів, автоматизов. ліній, машин і вер­­статів для первин. обробле­н­ня деревини. Важливим зав­да­н­ням є рац. викори­ста­н­ня лісосічних від­ходів — вершин, гілок, пнів тощо, які складають 15–20 % обсягу дерева. Важливим напрямом викори­ста­н­ня цієї сировини та низько­якіс. деревини залишається виробництво технол. тріски. Умовою і важливим напрямом сталого роз­витку Л. п. є дотрима­н­ня науково об­ґрунтов. норм лісокористува­н­ня, сприя­н­ня природ. від­новлен­ню лісу (збереже­н­ня під­росту, під­ліску, ґрунт. покриву), посиле­н­ня водорегулювал., ґрунтозахис., ре­креац. та ін. корис. функцій лісу. Роз­міще­н­ня Л. п. тісно повʼязане з роз­ташува­н­ням ліс. масивів — це пере­важно ліси Поліс­ся, в яких заготовляють бл. 50 % заг. обсягу деревини, Лісо­степу — 25 %, Карпат — понад 20 %. У країнах світу найвищого роз­вит­ку Л. п. досягла в США (1999 заготовлено 510 млн м³), РФ (118 тис. м³). Наук. забезпече­н­ня галузі здійснюють Укр. НДІ ліс. господарства та агролісомеліорації (Харків) із Степовою (м. Олешки Херсон. обл.) і Поліською (с. Довжик Житомир. р-ну Житомир. обл.) філіями та 7-ма н.-д. станціями, Укр. НДІ гір. лісів­ництва (Івано-Франківськ) із Закарп. ліс. н.-д. станцією (м. Мукачеве), 2 проект­но-вишукув. ін­ститути ліс. господарства — «Укрді­проліс» (Київ) і «Харківді­проагроліс».

Літ.: Лес и деревообрабатывающая промышлен­ность Украины. К., 1963; Шаблій О. І. Лісо­промислові комплекси Української РСР. Л., 1973; Комплекс­ная про­грам­ма на­учно-технического про­грес­са по Украинской ССР на 1976–2000 гг. (Лесные ресурсы и их использование). К., 1978; Пироженко К. Г. Лісо­виробничий комплекс України. К., 1994; Фурдичко О. І. Ефективність ресурсо-виробничого потенціалу лісогосподар­ського комплексу. Л., 2005; Бабич Р. Б. Оцінка пер­спектив забезпече­н­ня лі­сосировин­ними ресурсами деревооб­роб­ного виробництва України // Наук. вісн. Нац. лісотех. університету України. 2013. Вип. 23.12.

В. С. Бондар

Завантажити статтю