Розмір шрифту

A

Лісорозведення

ЛІСОРОЗВЕ́ДЕННЯ — створе­н­ня і вирощува­н­ня штучних лісових насаджень на територіях з повною від­сутністю лісів. Є одним із пʼяти осн. напрямів штуч. створе­н­ня ліс. насаджень в Україні (поряд з лісовід­новле­н­ням, захис. Л., ліс. рекультивацією земель та рекон­струкцією ліс. насаджень). За обсягами створ. насаджень по­ступається лише лісовід­новлен­ню. Середньоріч. обсяг отриманих шляхом Л. штуч. насаджень у межах країни лише у лісах держ. форми власності протягом остан. 10-ти р. становив від 9,5 до 31,1 тис. га. Л. за­стосовують у всіх лісорослин. зонах України. Воно перед­бачає створе­н­ня суціл. ліс. масивів та смугових, куртин­них чи біо­груп. штуч. насаджень різної площі. Створе­н­ня ліс. насаджень на землях, вільних від пеньків і корі­н­ня дерев, дає змогу механізувати цей процес. Видовий склад дерев. і кущових порід для Л. диференцію­ють залежно від лісорослин. зони, типів лісорослин. умов, ґрунтів тощо. При цьому використовують як абориген­ні, так і інтродуков. види дерев. рослин­ності. Найпоширенішими абориген. дерев. видами у Л. є сосна, дуб і ясен звичайні, ялина європейська, береза повисла, липа дрібнолиста, клен гостролистий. З інтродуков. видів використовують сосну Банкса, дуб червоний, клен ясенелистий, ясен зелений тощо.

Формува­н­ня Л. на тер. сучас. України роз­почалося ще до н. е., проте інтенсив. його роз­виток припадає на остан­ні 300 р. Цей період вирощува­н­ня штуч. насаджень, який має спіл. історію для України, Австрії і Польщі (у зх. регіонах країни) та Росії (у центр. і сх. регіонах), умовно поділяють на 6 етапів. Перший охоплює 1698–1804, коли зацікавленість лісом та створе­н­ням штуч. насаджень виявляли держ. особи. Найві­домішими обʼєктами лісокультур. справи цього періоду на тер. ниніш. України були дуб звичайний (його насадже­н­ня створ. бл. 1760 на Прилуч­чині (Полтавщина) на пл. 8,7 га за вказівкою К. Ро­зумовського; ві­домі також насадже­н­ня дуба на Дні­пропетровщині, здійснені колиш. запорожцем Л. Глобою) та сосна (насадже­н­ня, закладені 1760–80 висіва­н­ням насі­н­ня на пл. бл. 5-ти га на Гайсинщині (Він­нич­чина). На другому етапі (1804–43) ініціатива щодо вирощува­н­ня лі­сів пере­йшла до приват. осіб, зокрема І. Данилевського, В. Скаржинського, В. Ломиковського. У процесі ство­ре­н­ня штуч. насаджень по­ступово вдосконалено засоби обробітку ґрунту, техніку висаджува­н­ня сіянців на по­стійне місце та до­гляду за ґрунтом у культурах. У цей час зросла кількість регіонів, де започатковано лісокультурне виробництво, та збільшилися його обсяги. Так, протягом 1804–14 на Зміївщині (Харківщина) під керівництвом С. Легко­ступа на землях поміщика В. Ломиковського за допомогою методу висіва­н­ня насі­н­ня отримано 1100 га ліс. куль­тури сосни звичайної. На Микола­ївщині від 1816 В. Скар­жинський створив перші змішані ліс. культури (заг. пл. 436 га). 1820 зафіксовано насадже­н­ня перших ділянок ліс. культур на Закарпат­ті (Рахівщина, модрина європейська) та Буковині (ялиця і бук). 1821–55 на пл. бл. 15 тис. га на землях військ. поселень Харків., Катериносл. і Херсон. губ. висаджено ліс. культури хвойних та листяних порід. Від 1832 створ. ділянки ліс. культур сосни звичайної на Черкащині (Черкас. бір), від 1834 — на Ниж­ньодні­пров. пісках, від 1835 — на Львівщині (Бродівщина, Лешнів. лісництво, площа 29 га). На третьому етапі (1843–98) роз­почато цілеспрямоване штучне вирощува­н­ня лісів у Степу пере­важно на держ. землях. Створ. кілька держ. лісництв (1843 — Великоанадольське, з ініціативи В. Граф­фа, 1846 — Бердянське та ін.). До кін. 19 ст. накопичено знач. досвід зі створе­н­ня ліс. куль­тур у цьому регіоні. У 2-й пол. 19 ст. роз­роблено методи, які до­зволили зменшити витрати на їхнє виробництво. Зокрема започатковано викори­ста­н­ня роз­робленого О. Колесовим саджал. меча (ві­домий як меч Колесова). Четвертий період роз­витку лісокультур. справи роз­почався з уведе­н­ням закону про лісокультурну за­ставу (1898), згідно з яким лісо­промисловці після зрубува­н­ня насаджень зобовʼязувалися від­новити їх на власні кошти. Цей етап тривав до 1914. Унаслідок дії закону значно зросли площі зі штуч. на­садже­н­нями. На поч. 20 ст. лісівники Пд. України за­пропонували ланк. та групово-ланк. способи змішува­н­ня дерев. рослин у ліс. культурах. 1914–17 штучні насадже­н­ня створювали тільки на приват. землях на невеликих за площею ділянках. Пʼятий період тривав 1917–71. Штуч. заліснен­ню під­лягали всі категорії лісокультур. площ, крім уже зайнятих лісом. Створювали також ґрунтозахисні, водорегулювал., по­лезахисні та ін. меліорат. насадже­н­ня. Започатковано широке за­стосува­н­ня машин і механізмів, а також роботу зі створе­н­ня мережі геогр. ліс. культур осн. лісо­утворювал. видів для ви­значе­н­ня пер­спективності викори­ста­н­ня насі­н­ня різного походже­н­ня. Шостий період роз­почався 1971 з ухвале­н­ня уряд. ріше­н­ня про пере­веде­н­ня лісокультур. справи на селекц. ос­нову. Здійснено селекц. інвентаризацію високо­продуктив. на­саджень, виділено плюсові дерева гол. лісо­утворювал. видів, створ. на селекц. основі лісонасін­ні родин­ні та клонові плантації, при­значені для заготівлі й викори­ста­н­ня в лісокультур. ви­роб-ві ліс. насі­н­ня під­вищеної селекц. якості. Нині закладають ліс. культури, для яких використовують садив. матеріал, ви­рощений із насі­н­ня, зі­браного з по­стій. лісонасін. ділянок та спеціально створ. насін­нєвих плантацій. У 21 ст. лісівники почали широко використовувати садив. матеріал осн. лісо­утворювал. видів, вирощений у закритому ґрунті, та садив. матеріал із закритою корен. системою, вирощений у одно- та багатокоміркових контейнерах. Це дало змогу під­вищити приживлюваність насаджень. Тривають роботи з роз­шире­н­ня видового асортименту пер­спектив. лісокультур. видів дерев. рослин­но­сті шляхом створе­н­ня ви­пробувал. ліс. культур. Пере­лік лісокультур. видів дерев. рослин­но­сті у цей час доповнили ще не­­давно раритетні рослини — гінкго дволопатеве, метасеквойя китайська та ін.

Традиц. центрами з наук. школами із про­блем Л. в Україні є Київ, Львів (лісогосп. факультети ВНЗів) і Харків (Укр. НДІ ліс. господарства і агролісомеліорації з мережею дослід. станцій, роз­таш. у всіх лісорослин. зонах держави).

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
17
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
55725
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
191
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 2
  • середня позиція у результатах пошуку: 5
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 5):
Бібліографічний опис:

Лісорозведення / М. М. Гузь // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-55725.

Lisorozvedennia / M. M. Huz // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-55725.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору