Ліс
ЛІС — елемент ландшафту географічного, який складається із компонентів живої і неживої природи. Ліс розглядають як складну загальнопланетарну екосистему, яка постійно розвивається у просторі й часі та має велике середовищеутворювальне, економічне і соціальне значення. Лісова екосистема обʼєднує 5 основних компонентів, що тісно повʼязані між собою і функціонують як єдине ціле:
Вчення про ліс як екосистему зародилося на початку 20 ст. Його повʼязують з іменем Г. Морозова, який розглядав ліс як біоценоз. Подальший розвиток ідеї вченого отримали в працях В. Сукачова. Значний внесок у комплексне вивчення структури лісу, формування і функціонування його компонентів зробили українські вчені Й. Пачоський, Є. Алексєєв, Г. Висоцький, М. Ткаченко, С. Пʼятницький, П. Погребняк, Д. Воробйов, М. Горшенін, Д. Лавриненко, М. Голубець, С. Стойко, С. Генсірук, П. Пастернак, П. Молотков, Б. Остапенко, О. Бельгард, М. Гордієнко та ін. Див. також Лісівництво.
Ліс вважають відкритою екосистемою з одностороннім каскадним переносом енергії і постійним кругообігом речовин, що здатна самовідновлюватися і саморегулюватися. Саморегулювання, постійний обмін енергією і речовиною лісу з довкіллям забезпечують його структурна складність та множинність прямих і зворотних звʼязків. Визначальною для лісу як екосистеми є звʼязки у формах кореляції (координації) та інтеграції (субординації). Завдяки кореляційним звʼязкам здійснюються як взаємовпливи між численними компонентами лісу, так і усунення порушень в усталеній структурі та організації. Наявність кореляцій, складність структури лісу забезпечують його життєздатне функціонування як у сприятливих умовах, так і за несприятливого впливу зовнішніх чинників. Інтеграційні звʼязки відображають якісну визначеність лісу як екосистеми. Інтеграційну функцію в ньому виконує деревна рослинність і, насамперед, деревостан.
Деревна рослинність визначає характер змін в інших компонентах лісу, специфіку звʼязків із довкіллям, інтенсивність та обсяги перероблення речовин, особливості трансформації енергії й передавання інформації. Їй підпорядковані всі інші підсистеми лісу. Від деревної рослинності (зокрема видів деревних порід, що формують деревостан) залежить і загальна продуктивність лісової екосистеми. Для лісу характерні стабільність, стійкість в умовах постійної зміни середовища і впливу несприятливих чинників, а також дуже повільна зміна структури. Стабільність лісу забезпечує значна різноманітність видів, що його утворюють. Будь-яке спрощення структури, видової різноманітності лісостанів знижує їхню біологічну стійкість, тому складні природні ліси порівняно зі створеними штучно є стійкішими, пластичнішими та ефективнішими.
Основою життєдіяльності лісу є його структура й організація. Саме вони, а не індивідуальні властивості видів, що формують екосистему, визначають її максимальну продуктивність. У звʼязку з цим оптимізація структурно-функціональної організації лісостанів з урахуванням їхнього генофонду є вагомим резервом підвищення продуктивності лісу. Загальна площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн га, з них 9,5 млн га вкрито лісовою рослинністю. Лісистість України досягає 16,2 %; за останні 50 р. вона зросла в 1,5 раза і є регіонально нерівномірною — від 3,9 % (Запорізька і Миколаївська обл.) до 51,0 % (Закарпатська обл.). У лісі України ростуть понад 30 видів деревних порід. Серед них домінують сосна і дуб звичайні, бук лісовий, ялина європейська, береза повисла, вільха чорна.
Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням поділяють на категорії: захисні (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні, протиерозійні та ін. захисні функції), рекреаційно-оздоровчі (виконують переважно рекреаційні, оздоровчі, санітарні та гігієнічні функції), природоохоронні, наукові, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні та наукові функції), експлуатаційні (у них ведеться інтенсивне господарювання, зокрема рубки догляду і рубки головного користування). Лісам України характерна низка особливостей, які відрізняють їх від лісів інших європейських країн. Зокрема в Україні вони ростуть у різних природних зонах з неоднаковими лісорослинними умовами — на Поліссі, у Лісостепу, Степу, Українських Карпатах, гірському Криму. Мають переважно екологічне значення, і для значної їх частки (до 50 %) характерний обмежений режим використання. Половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду. Крім того, ліси України закріплені за численними постійними лісокористувачами (понад 50 міністерств і відомств). Основним лісокористувачем є Державне агентство лісових ресурсів України (68 % лісової площі).
За складом ліси поділяють на чисті (сформовані однією породою) та мішані (кількома породами). За життєвими формами розрізняють хвойні та листяні ліси, за специфікою функціонування фотосинтетичного апарату — листопадні й вічнозелені, за структурою деревостану — прості (одноярусні) і складні (два і більше ярусів). За віком деревостану ліси класифікують на молодняки (до 40-а р.), середньовікові (41–60 р.), достигаючі (61–80 р.), стиглі (81–100 р.) і перестиглі (понад 100 р.). За лісівничо-екологічною типологією Алексєєва–Погребняка–Воробйова (в основі — трофність ґрунту), розрізняють бори, субори, сугруди і груди, які за вологістю ґрунту поділяють на дуже сухі, сухі, свіжі, вологі, сирі та мокрі. Хвойні ліси займають майже половину вкритих лісовою рослинністю земель (бл. 43 %). Вони представлені сосняками (бл. 34 %), ялинниками (бл. 7,5 %), яличниками (бл. 1,5 %) та ін. Серед листяних лісів переважають дубові лісостани (бл. 24,5 %), значну площу займають також букові (бл. 7,5 %), березові (бл. 4,5 %), вільхові (бл. 4,0 %) та грабові (бл. 2,5 %). Ліси на планеті поширені нерівномірно, що зумовлено особливостями клімату в різних регіонах. Загальна лісова площа планети досягає 4 млрд га, або бл. 30 % території суші. Сумарна маса деревини становить понад 350 млрд м3 . Найбільше лісів серед країн світу має РФ (938 млн га). Серед континентів найлісистішими є Латинська Америка (939 млн га), Африка (751 млн га), Північна Америка (620 млн га), Азія (без РФ; 522 млн га). Загалом на земній кулі виділяють 6 типів лісової рослинності: хвойні ліси холодної зони, мішані ліси помірного клімату, вологі ліси теплого помірного клімату, екваторіальні дощові ліси, тропічні вологі листяні ліси, ліси сухих (аридних) регіонів.
Основні наукові школи і дослідження лісів зосереджені в Національному лісотехнічному університеті України та Інституті екології Карпат НАНУ (обидва — Львів), Національному університеті біоресурсів і природокористування України (Київ), Українському науково-дослідному інституті лісового господарства і агролісомеліорації (Харків), гірського лісівництва (Івано-Франківськ).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
