Літератури України Національний музей

Визначення і загальна характеристика

ЛIТЕРАТУ́РИ УКРАЇ́НИ Національний музей Засн. 1981 у Києві по­становою РМ УРСР як Держ. музей літ-ри УРСР. Для від­відувачів від­критий 1986. Статус національного — від 1999. Роз­таш. на розі вул. Б. Хмельницького, № 11 і Терещенківська, № 1 у приміщен­ні памʼятки архітектури кін. 19 ст. (арх. О. Шілле), де від 1871 діяв один із кращих приват. навч. закладів — Ґалаґана Павла Колегія. Її гордість та окраса — фундам. бібліотека (1885 та 1886 тут працював І. Фран­ко), мемор. приміще­н­ня якої збережено й від­крито для огляду (нині роз­горнуто по­стійно діючу екс­позицію, присвяч. історії Колегії). Музей є провід. н.-д., культ.-осв., наук.-метод. центром літ. і літ.-мемор. музеїв України; збирає, зберігає, ви­вчає, пропагує в Україні та за її межами памʼятки матеріал. і духов. культури, повʼязані з історією роз­витку усної та писем. творчості українського народу. В екс­позиції висвітлено літ. процес на укр. землях від найдавніших часів до сьогоде­н­ня. У фондах музею — понад 94 тис. од. зберіга­н­ня (з них понад 6 тис. — цінні екс­понати). Серед реліквій — старо­друки 17–18 ст.; прижит­тєві ви­да­н­ня творів І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова, І. Франка, М. Драгоманова; рукописи Лесі Українки, М. Старицького, П. Тичини, М. Рильського, В. Симоненка; особисті речі Панаса Мирно­го, І. Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Г. Косинки, О. Гончара, І. Багряного, У. Самчука, ін. ви­знач. діячів укр. культури; часописи та альманахи 19 — поч. 20 ст.; твори образотвор. і декор.-ужитк. мистецтва. Серед унікал. книг — «Ліствиця» Іоан­на Синайського (рукопис кін. 16 — поч. 17 ст.), «Апостол» І. Федорова (Л., 1574), «Євангеліє учительне» (Крилос, 1606), список 1890-х рр. «Кобзаря» Т. Шевченка. Наук. спів­роб. музею по­стійно працюють над оновле­н­ням екс­позиції: період історії укр. літ-ри 20 ст. поповнено матеріалами про ре­пресов. та мало­знаних письмен­ників, вилучених з літ. процесу 1920–30-х рр., письмен­ників-дисидентів 1970–80-х рр. По-новому пред­ставлено мист. явище «шіст­десятництво», вперше показано літературу еміграції та діаспори: доробок поетів «праз. школи», Нью-Йорк. групи, Василя Барки, У. Самчука, І. Багряного, Д. Гу­мен­ної, Є. Маланюка та ін. У му­зеї проводять літ. зу­стрічі, фес­тивалі культури, вруче­н­ня літ. премій, презентації книжк. та період. ви­дань, вечори за участі письмен­ників, учених, художників, майстрів мистецтв; працюють Клуб шанувальників модер. літ-ри «Коло», Клуб вихід. дня, Клуб дит. письмен­ників, літ.-мист. студія «Духовність української родини», муз. вітальня, школа народо­знавства, театр. вітальня, лекторій «Душа тисячоліть шукає себе в слові…» (імена, події, явища в літ-рі). Музей роз­робив і втілює понад 20 проектів та про­грам, зокрема «Вшануємо Тараса Шевченка», «Доля мови — доля народу», «Дзвони памʼяті» (про голодомори в Україні), «Сло­во і образ», «Живем надією і Бо­гом» (духовні свята українського народу), «Мистецькі родини в духов­ному просторі України». Успіш­но діє роз­роблена науковцями про­грама «За духовне від­родже­н­ня України». У ви­ставк. залах музею екс­понують літ. і мист. твори, що пред­ставляють не лише вітчизн. культуру, а й кращі світ. на­дба­н­ня. Заходи проводять у спів­праці з провід. наук. установами, видавництвами, куль­тур. центрами та громад. організація­ми. Від 2006 виходить зб. «Національний музей літератури України: пошуки, дослідже­н­ня, пер­спективи». Філія — Київ. літ.-мемор. музей-квартира М. Бажана. Ген. дир. — Г. Сорока (від 1999).

Лiт.: Мiрошниченко Л. Дiм для Слова // Вiтчизна. 1987. № 8; Гальченко С. Вслу­хаючись у голос вiкiв // Лiт. панорама: 1987. К., 1988; Державний музей літера­тури України: Путівник. К., 1992; Кучер Н. Ювiлеї Державного музею лiтератури України // УМЛ. 1996. № 4.

Н. І. Бондар

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю