ҐАЛАҐА́НА ПАВЛА́ Колегія — приватний на­вчальний заклад з гуманітарним україно­знавчим ухилом. Засн. 1870 (від­критий 1 жовтня 1871) у Києві з ініціативи й на кошти Г. Ґалаґана на від­знаку памʼяті його сина Павла, який помер від тифу у 16 р. До Колегії при­ймали юнаків, що досягли цього віку; у середньому на­вчалося 30 стипендіатів та 40–50 учнів за батьків. рахунок. Мала 4 класи, які від­повід­али 5–8 класам гімназії. Наук. на­гляд за навч. процесом здійснював Університет св. Володимира у Києві. Колегія існувала на кошти від маєтностей Г. Ґалаґана у Полтав. і Черніг. губ. Діяли природн. музей, фіз. лаб., фундаментал. бібліотека (включно зі старо­друками та давніми рукописами), клас музики, існувала власна лікарня, їдальня, спорт­зал. Учні мали можливість користуватися теле­скопом і кіно­апаратом. У різний час дир. Колегії були І. Ан­ненський, А. Степович, Я. Колубовський, викладали П. Житецький, В. Сиповський, М. Мурашко, М. Пимоненко. Серед вихованців — В. Липський, А. Кримський, В. Ганцов, І. Малиновський, В. Грабар, М. Максимейко, А. Лівицький, М. Драй-Хмара, П. Филипович, Д. Петрушевський, О. Чужбинський, Г. Костюк. Ви­значні події життя Колегії висвітлювались на сторінках «Ежегодника Кол­легии Павла Галагана» (загалом протягом 1896–1916 ви­йшло 18 вип.).

Гол. корпус, споруджений 1870 у стилі пізнього класицизму арх. О. Шілле, роз­таш. на розі нинішніх вул. Б. Хмельницького і Терещенківська. 1885 та 1886 тут бував І. Франко, зокрема 1886 у каплиці Колегії він узяв шлюб із О. Хоружинською — се­строю дружини директора. Після ліквідації Колегії у липні 1920 в цьому приміщен­ні знаходились трудова школа, дитбудинок, середня школа ім. І. Франка, у 1977–82 — Будинок учителя, від 1986 — Літератури України Національний музей.