Літературне краєзнавство

ЛІТЕРАТУ́РНЕ КРАЄЗНА́ВСТВО — один із видів крає­знавства і галузь літературо­знавства, що за­ймається ви­вче­н­ням літературного процесу у певному регіоні, місцевості (краї, області, ра­йоні, місті, селі). Предмет до­слідж. Л. к. — діяльність місц. пись­мен­ників, літ. обʼ­єд­нань, гуртків, а також пере­бува­н­ня в регіоні вітчизн. і зарубіж. письмен­ників, від­ображе­н­ня краю в худож. літературі, мемуаристиці. При цьому звʼязки письмен­ників з місцевістю досліджують комплексно і за біогр. даними, тематикою творчості, прототипа­ми образів-персонажів, описом подій, що там від­бувалися, кар­тинами побуту й природи, від­творе­н­ням місц. колориту тощо. Матеріали цих дослідж. використовують у працях з історії літ-ри, музей. роботі, під час спорудже­н­ня памʼятників письмен­никам, встановле­н­ня мемор. дощок, присвоє­н­ня імен письмен­ників під­приємствам і організаціям, найменува­н­ня вулиць, май­данів, створе­н­ня турист. путівників, у лекцій. роботі тощо. Л. к. спирається на вивірені факти, компетентність дослідників і цим близьке до академічного літературо­знавства. Робота крає­­знавців із виявле­н­ня і ви­вче­н­ня архівів місц. письмен­ників, їхніх б-к, листів, фото­знімків єднає Л. к. із бібліо­графією літературною, джерело­знавством історичним, книго­знавством.

Л. к. в Україні почало роз­ви­ватися з виникне­н­ням преси. Значну роль у цьому ві­діграли ж. «Кіев­ская старина», «Народ», «Рідний край», «Южные записки» та ін. Ві­домими діячами в галузі Л. к. у 19 ст. були Д. Бантиш-Каменський, О. Волинський, К. Зе­ленецький, М. Максимович, згодом — В. Бучневич, А. Димінський, О. Де-Рібас, М. Комаров, О. Левицький, Л. Мацієвич, В. Модзалевський, І. Пав­ловський, С. Пономарьов, М. Сум­цов та ін. Частково цією роботою за­ймалися Київське товариство старожитностей і мистецтв, Одеське товариство історії та старожитностей, Рос. геогр. товариство та ін. 1903–19 Подільське єпархіальне історико-археологічне товариство спорадично приділяло увагу Л. к. (Ю. Сіцінський, К. Стиранкевич та ін.). У 1920–30-х рр. ж. «Крає­знавство» згур­товував дослідників-аматорів, їхні матеріали публікували також у ж. «Бібліологічні вісті», «Записки Історично-філологічного від­ділу ВУАН», «Україна» тощо. Л. к. 1925–29 приділяли увагу чл. істор.-філол. секції Ка­мʼянець-Подільського наукового товариства при ВУАН, зокрема В. Герасименко, В. Зборовець, К. Копержинський, Ю. Філь. Після роз­грому та ре­пресій кращої частини укр. наук. і твор. інтелігенції Л. к. занепало. Воно почало від­роджуватися лише на­прикінці 1950-х рр. і незабаром на­було масового характеру. Його центрами стали університети, пед. ін­ститути, б-ки, ред. газет і журналів, музеї, Будинки культури. 1959 до каталогів обл. б-к уведено роз­діл «Літ. життя. Область у худож. літ-рі. Фольклор». Певну увагу приділяють Л. к. у школі: діють літ. музеї і кутки; проводять зу­стрічі з письмен­никами-земляками, екс­курсії літ. місцями; виготовляють альбоми, літ. карти. Піонерами цієї роботи в школі були педагоги В. Сухомлинський, К. Ходосов. Л. к. за­ймаються деякі вчені, викл. філол. факультетів університетів та пед. ін­ститутів, учителі-словесники шкіл. Крає­знавці виявляють нові матеріали, вводять їх у наук. обіг. У 1960–80-х рр. активно за­ймалися дослідж. літ. історії окремих обл. і р-нів України С. Білокінь, М. Петровський, Ф. Погребен­ник, Л. Хінкулов (Київ), Є. Волошко (Донецьк), Г. Гельфандбейн, І. Лосієвський (Харків), П. Дегтярьов (Сімферополь), К. Демочко, О. Романець (Чернівці), Г. Демʼян (Львів), В. Замковий (м. Бахмут Донец. обл.), Г. Зленко (Одеса), Ф. Кириченко (Київ. обл.), Ф. Максименко (Львів), В. Мацько (Хмельн. обл.), П. Медведик (Терноп. обл.), Є. Мірошниченко, В. Орел (Миколаїв), В. Пів­торадні (Житомир), В. Полєк (Івано-Франківськ), М. По­номаренко (м. Зо­лотоноша Черкас. обл.), В. Радовський, Я. Штернберг (Ужгород), П. Ротач (Полтава), М. Смоленчук (Кірово­град), М. Шалата (м. Дро­гобич Львів. обл.), І. Шаповал (Дні­про) та ін. Окрім статей, публікацій, веде­н­ня літ. календарів у місц. пресі, крає­знавці під­готували низку біо­бібліогр. словників, рекомендац. покажчиків, метод. посібників, плакатів про творчість письмен­ників Буковини (І. Спів­ак), Сумщини (Я. Крив­ко), Черкащини (М. Пономаренко) та ін. областей. Опубл. покажчики «Письмен­ники Дні­пропетровщини» Є. Добришевської (Дн., 1958), «Письмен­ники Буковини початку XX столі­т­тя» (упорядники О. Романець, Ф. Погребен­ник; К., 1958), «Літературна Чернігівщина» О. Замошника і М. Дасюка (Чг., 1960), «Письмен­ники Одещини» Л. Смичок (О., 1989), зб. «Цвіт культури роз­вивається (Літературне жит­тя Буковини за роки Радянської влади)» (Чц., 1961), «Літературна Буковина» (К., 1966), матеріали у ж. «Архіви України» П. Ротача до словника «Літературна Полтавщина» (1965–71) та В. По­лєка до словника «Літературно-мистецька і наукова Івано-Франківщина» (1969–70), зб. нарисів «У литературной карты Крыма» П. Дегтярьова і Р. Вуля (Сф., 1965), «Літературно-мистецька Він­нич­чина» (О., 1969), путівники «Шляхами Івана Франка на Україні» (Л., 1982), «Літературні музеї Чернігівщини» С. Репʼяха (К., 1983) та ін. Л. к. рад. періоду мало тенденц. характер, дослідники приділяли більше уваги пере­буван­ню класиків літ-ри в конкрет. регіоні, матеріали подавали за приписами марксист.-ленін. методології, у школах Л. к. ви­вчали пере­важно в позауроч. час. Л. к. здебільшого торкалися журналісти у газет. оглядах віршів, прози місц. авторів. Рецензенти оцінювали художні твори часто заідеологізовано, субʼєктивно, без глибокого літературозн. аналізу. Огляд неодмін­но мав по­вчал. характер, спрямовуючи авторів до моделюва­н­ня худож. образів, типів, характерів у дусі соцреалізму. Нового імпульсу набрало Л. к. на­прикінці 1980-х рр. Після скасува­н­ня рад. цензури в регіонах по­жвавилося літ. життя: від­кривали обл., рай., місц. літ. музеї, видавали книги, альманахи, зокрема «Літературна Кірово­градщина», «Авто­граф» (Хмельницький), «Рідний край» (Полтава), часописи («Літературний Тернопіль»), метод. посібники з ви­вче­н­ня Л. к. у школі, захищали дисертації. Л. к. стало предметом наук. дослідж. у Малій АНУ. Крає­знавці виявляють матеріали про уродженців краю раніше вилучених із літ. процесу, ре­пресов., замовчуваних та еміграц. літераторів — О. Аста­фʼєв, С. Маринчик, Г. Самой­ленко (Чернігівщина), М. Вдовцов, А. Подолин­ний (Він­ниця), М. Геть­манець, І. Зборовець (Харків), В. Горбатюк, В. Маць­ко (Хмельнич­чина), І. Гургула, М. Іль­ницький, Є. Нахлік (Львів), А. Дя­ченко (Полтава), І. Задоя (Одеса), В. Качкан (Івано-Фран­ківськ), А. Криловець, Л. Рибенко, Є. Шмор­гун (Рівненщина), Л. Куценко (Кірово­град), Б. Мель­ничук, М. Юрійчук (Чернівці), Б. Мельничук, П. Сорока, М. Тка­чук (Тернопіль), В. Поліщук (Черкащина), В. Терлецький (Суми), М. Чабан (Дні­про) та ін. За сучас. шкіл. про­грамою Л. к. ви­вчають на уроках укр. літ-ри по 4 год. у 5–9 кл. та по 2 год. у 10–11 кл. Учителі-словесники, роз­повід­аючи про Л. к., не лише роз­ширюють зна­н­ня учнів про роз­виток укр. літ-ри, а й виховують національно сві­домих особистостей, громадян Української Держави, для яких поня­т­тя люд. гідності містить глибоке від­чу­т­тя належності до укр. нації, формують патріот. почу­т­тя у молодого поколі­н­ня. На поч. 21 ст. в Україні поширюється пере­дача інформації про Л. к. засобами електрон. звʼязку, через Інтернет тощо. Напр., про Л. к. можна отримати ві­домості на сайті «Літературна Дні­пропетровщина», що від­ображає роз­виток різноманіт. літ. життя обл., містить біо­графії письмен­ників, інформацію про їхні книги, книжк. новинки, літ. конкурси та обʼєд­на­н­ня; окремі рубрики створ. для від­гуків, рец. і статей, літературозн. роз­відок. Створ. аудіо­книгу «Письмен­ники Дні­пропетровщини — шкільним бібліотекам» (уві­йшли твори 80 письмен­ників, які пишуть укр. і рос. мовами). Електрон­ні матеріали Л. к. допомагають учителям залучати за влас. вибором твори письмен­ників рідного краю до шкіл. про­грами. Електрон­ні про­екти з Л. к. використовують під час проведе­н­ня вихов. годин та під­готовки до позаклас. заходів. Автори і кер. проекту з Л. к. — письмен­ники Н. Девʼятко, Ф. Су­хоніс та ін. Від 2014 у Вінн. універсал. наук. б-ці діє електрон­на бібліотека «Літературна Він­нич­чина», спрямов. на популяризацію творів письмен­ників, збережен­ню культур. спадщини краю (автор проекту — М. Вдовцов). Електрон­ні сайти з Л. к. створ. також в ін. обл. наук. б-ках України. Праці з Л. к. допомагають краще ви­вчати літ. процес в Україні, служать пропаганді творчості письмен­ників краю, естет. вихован­ню читачів.

Завантажити статтю