Літературно-науковий збірник

Визначення і загальна характеристика

«ЛІТЕРАТУ́РНО-НАУКО́ВИЙ ЗБІ́РНИК» — літературно-мистецьке та історико-культурологічне ви­да­н­ня. Ви­йшло лише одне число 1952 у Нью-Йорку накладом УВАН у США. Головний редактор — Юрій Дивнич (Ю. Лавріненко). Художнє офор­мле­н­ня здійснив Я. Гніздовський. Вид. планувалося Ю. Лавріненком як квартальник. Його листи до У. Самчука та М. Ореста свідчать про те, що фінанс. під­тримку видавн. група (Ю. Тищенко та М. Ветухів) сподівалася одержати від амер. Сх.-європ. фонду. У збірнику вміщено поезії Л. Ли­мана, Е. Андієвської, О. Веретенченка, М. Ореста, повість Д. Гу­мен­ної «Мана», роз­діл «Я бачив, як умирав Берлін» із кн. спогадів У. Самчука «Пʼять по дванадцятій. Записки на бігу», перекл. С. Гординського вірша Е. Верхарна «Хвала вітрові» та Е. Гаракура «Замок», а також перекл. І. Лисяка-Рудницького з нім. мови есе Б. Ґеца «Українська і російська стихії у Гоголя», який фактично був післямовою до нім. вид. вибр. творів М. Гоголя; літературозн. стат­ті Ю. Шереха «Етюди про національне в літературах сучасності. До теорії національно-органічного стилів» та Д. Чижевського «Поза межами краси (До естетики барокової літератури)», рец. Ю. Ше­реха «Глибока провінція», П[етра] О[дарченка] «Новий російський пере­клад Лесі Українки» та «Іван Манджура: Ви­брані твори…», В. Карпової «Іван Багряний: “Сад Гетсиманський…”» та «Докія Гумен­на: “Діти Чумацького Шляху…”», Й. Гірняка «Коли помиляється режисер»; істор., культурол. та літ.-мист. роз­відки й замітки: Ю. Тищенко-Сірий «Перші українські масові політичні газети “Село” і “Засів” (1909–1912)», М. Ветухів «Основні етапи роз­витку української Академії наук», О. Оглоблин «Василь Капніст (1756–1823)», П. Голубенко «Війна з літературою (1941–1951, УРСР)», Й. Гірняк «Театр на Бродвеї», І. Кошелівець «Т. О. Елі­от і А. Мек Ляйіц» та «Літературно-мистецькі нотатки з Європи», Л. Биковський «Спадщина по Юрію Липі», В. Дорошенко «Літературна діяльність Симона Петлюри», С[вятослав] Г[ордин­ський] «Українські мистці в Америці», І. Сосневицький «Українське музичне життя в Нью Йорку 1951 р.», Є. Оленський «До творчих звʼязків сучасної української музики з шука­н­ням Заходу» та ін. Не уві­йшло до 1-го збірника кілька ювілей. нотаток, зокрема про М. Ореста та У. Сам­чука, написані П. Одарченком та Ю. Лавріненком. Уже на­брані матеріали без згоди гол. ред. вилучив Ю. Тищенко, щоб при­брати зайвих 8 сторінок тиражу. Ю. Лавріненко під­готував 2-е число збірника, однак через брак коштів воно так і не зʼя­вилося. У Від­ділі рукопис. фондів і текс­тології Ін­ституту літ-ри НАНУ (Київ, ф. 215, од. зб. 209, арк. 16) зберігається його машинопис. зміст. До нього повин­ні були увійти такі матеріали: вірші Є. Ма­ланюка, В. Барки, М. Ореста, С. Гординського, Г. Черінь, О. Зу­євського, Л. Полтави, О. Лятуринської, «Повість про Харків» Л. Лимана, новела І. Качуровського «Наказ», уривок із кн. У. Сам­чука «Пʼять по дванадцятій. Записки на бігу» — «Під каштанами Гете», спогади М. Татуся та М. Ореста про пере­бува­н­ня С. Єфремова в Ярослав. політізоляторі, істор. роз­відки Б. Крупницького «Україна між Заходом і Сходом» та О. Оглоблина «Василь Капніст (закінче­н­ня)», літературозн. дослідж. Ю. Ше­реха «Етюди про національне в літературах сучасності (Л. Араґон)», ста­т­тя Т. Осьмачки «Чистка письмен­ників», «Філософія ми­стецтва» О. Архипенка, «Архипенко (критичний етюд з ілюстраціями)» Я. Гніздовського, «Зміна криз» Х. Ортеґи-і-Ґас­сета, а також нотатки та рец. В. Дорошенка, І. Кошелівця, Т. Соснового, І. Лисяка-Рудницького, П. Крав­чука, О. Ізарського, І. Качуровського, Д. Горняткевича, С. Гординського. Ю. Лавріненко планував також опублікувати листуван­ня Лесі Українки і М. Драгоманова, яке під­готував П. Одар­ченко. І хоча 2-е число так і залишилося в проекті, у подальшому збірники письмен­ниц. організації в діаспорі «Слово» продовжили кращі традиції «Л.-н. з.».

Літ.: Лущій С. «Я ро­зумію вагу і значе­н­ня Вашого ви­да­н­ня...»: про епістолярну історію «Літературно-наукового збірника» // СіЧ. 2009. № 1.

С. І. Лущій

Завантажити статтю