Літопис революції
«ЛІТО́ПИС РЕВОЛЮ́ЦІЇ» — історичний журнал. Виходив 1922–33 неперіодично у Харкові: до 1927 — рос., 1928–29 — рос. і укр., від 1930 — укр. мовами (вид. часопису українською мовою ініціювали П. Любченко та М. Скрипник). Загалом опубл. 57 номерів у 47-ми книгах. У різні роки наклад становив від 1500 до 6300 прим. Спочатку був друк. органом Комісії з вивчення історії партії при ЦК КП(б)У, від 1929 — Інституту історії партії і Жовтн. революції на Україні при ЦК КП(б)У. З офіц. ідеол. позицій висвітлював рев. рухи 19 — поч. 20 ст., події після більшов. перевороту 1917, н.-д. і видавн. діяльність істпартів, Укр. товариства істориків-марксистів тощо. Вміщував розвідки до ювілей. дат з історії РКП(б) і СРСР, а також з проблем встановлення рад. влади в Україні; статті та мемуари рад., парт. і військ. діячів, серед яких — В. Антонов-Овсієнко, А. Бубнов, П. Дибенко, С. Гопнер, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, В. Чубар; публіцист. твори.
Рекомендована література
- Журнал «Летопись революции»: Библиогр. указ. Х., 1933;
- Сарана Ф. К. Журнал «Літопис революції»: Покажч. змісту. № 1–57. 1922–1933 рр. К., 1957;
- Комаренко Н. В. «Літопис революції»: Історіогр. нарис. К., 1970.
Завантажити статтю
Періодика 