Літописні племена

ЛІТОПИ́СНІ ПЛЕМЕНА́  — племена, зга­дані у «Повісті ми­нулих літ». Літописець першими називає подунай. племена словʼян: моравʼян, чехів, білих хорватів, сербів, хорутан; після них — ляхів, від яких пішли віслян. поляни, лютичі, мазовшани, поморяни; третіми — сх.-сло­вʼян. племена: полян, древлян, дреговичів, полочан, ільмен. словен, сіверян. В ін. місці недатов. частини літопису описано племена дулібів, бужан, волинян, уличів, тиверців, хорватів, кривичів, радимичів, вятичів. Л. п. можна вважати етнополіт. і тери­тор. утворе­н­нями. На тер. Украї­ни усі сх.-словʼян. племена були носіями райковецької культури, волинцівської культури, роменської культури, на тер. РФ і Білорусі — синхрон. їм культур. Археологи зʼясували, що волинців. та ромен. культури належать сіверянам, а райковец. культура охоплює тер. усіх прав­обереж. Л. п. від Дні­пра до Зх. Бугу й Сяну. При цьому в ній від­сутні ознаки, на основі яких можна ви­окремити памʼятки кожного із цих племен. Такі спроби виявилися успішнішими стосовно пн. племен на тер. РФ та Білорусі, де присутні елементи балт. та угро-фін. субстрат. насел., інтегров. при­йшлими сло­вʼя­нами. Найвиразнішими етногр. племін. ознаками є жін. прикраси. За ві­домостями араб. автора 10 ст. Аль-Масуді, у 3-й чв. 1 тис. н. е. на тер. Волині та Верх­нього Подністровʼя створ. племін. союз прав­обереж. племен навколо племені дулібів-во­линян на чолі з князем Маджаком. Деякі історики вважають його початк. етапом словʼян. дер­жавності на території України, однак це обʼ­єд­на­н­ня не досягло держ. завершеності й роз­палося під ударами аварів. Його коротке існува­н­ня вказує на зародже­н­ня у пд. сх.-словʼян. племін. групах, що були предками українського народу, державотвор. процесів, які поновилися у 9 ст. у Серед. Подні­­провʼї, коли основою і рушій. силою стали поляни (посідають ключове місце у від­ноше­н­нях із норман. дружинами). З приходом остан­ніх на чолі з князями Рюриковичами навколо Києва сформувалася сх.-словʼян. дер­жава Київ. Русь.

Завантажити статтю