Літописні племена

ЛІТОПИ́СНІ ПЛЕМЕНА́  — племена, згадані у «Повісті ми­нулих літ». Літописець першими називає подунай. племена слов’ян: морав’ян, чехів, білих хорватів, сербів, хорутан; після них — ляхів, від яких пішли віслян. поляни, лютичі, мазовшани, поморяни; третіми — сх.-сло­в’ян. племена: полян, древлян, дреговичів, полочан, ільмен. словен, сіверян. В ін. місці недатов. частини літопису описано племена дулібів, бужан, волинян, уличів, тиверців, хорватів, кривичів, радимичів, вятичів. Л. п. можна вважати етнополіт. і тери­тор. утвореннями. На тер. Украї­ни усі сх.-слов’ян. племена були носіями райковецької культури, волинцівської культури, роменської культури, на тер. РФ і Білорусі — синхрон. їм культур. Археологи з’ясували, що волинців. та ромен. культури належать сіверянам, а райковец. культура охоплює тер. усіх правобереж. Л. п. від Дніпра до Зх. Бугу й Сяну. При цьому в ній відсутні ознаки, на основі яких можна виокремити пам’ятки кожного із цих племен. Такі спроби виявилися успішнішими стосовно пн. племен на тер. РФ та Білорусі, де присутні елементи балт. та угро-фін. субстрат. насел., інтегров. прийшлими сло­в’я­нами. Найвиразнішими етногр. племін. ознаками є жін. прикраси. За відомостями араб. автора 10 ст. Аль-Масуді, у 3-й чв. 1 тис. н. е. на тер. Волині та Верхнього Подністров’я створ. племін. союз правобереж. племен навколо племені дулібів-во­линян на чолі з князем Маджаком. Деякі історики вважають його початк. етапом слов’ян. дер­жавності на території України, однак це об’єднання не досягло держ. завершеності й розпалося під ударами аварів. Його коротке існування вказує на зародження у пд. сх.-слов’ян. племін. групах, що були предками українського народу, державотвор. процесів, які поновилися у 9 ст. у Серед. Подні­пров’ї, коли основою і рушій. силою стали поляни (посідають ключове місце у відношеннях із норман. дружинами). З приходом останніх на чолі з князями Рюриковичами навколо Києва сформувалася сх.-слов’ян. дер­жава Київ. Русь.

Завантажити статтю