Лляна промисловість

Визначення і загальна характеристика

ЛЛЯНА́ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — галузь текс­тильної промисловості, під­приємства якої виробляють тканини з лляної пряжі. Роз­різняють лляні тканини побут. при­значе­н­ня (пла­т­тяно-білизняні, полотна вибілені, скатерки, рушники, серветки тощо) і тех. тканини (парусина брезентова, бортівка, пожежні рукави, тарні тканини, двонитка та ін.). Лляні нитки, як особливо міцні, за­стосовують у взут­тєвій і полігр. пром-стях, для виготовле­н­ня сіток. Для виготовле­н­ня лляних тканин під­приємства використовують льоноволокно, що виробляють з льону-довгунцю. Посіви льону-довгунцю зосере­джені у Житомир., Черніг., Сум. областях. Крім того, у виробництві за­­стосовують хім. нитки, бавовн. пряжу. Найбільші під­приємства: ТОВ «Лінен оф Десна» (м. Глухів Сум. обл.), ПрАТ «Ново­град-Волинський льонозавод», ПАТи «“Ста­росамбірський” Льонокомбінат» (Львів. обл.), «Харківський канатний завод», приватне під­приємство «Ярослав» (Київ). Л. п. є суміжною з льонарством — специф. галуз­зю рослин­ництва, процес виробництва якої має 2 вироб. цикли: вирощува­н­ня і збира­н­ня льону та пере­робка льоносировини. Параметри якості льоно­продукції ви­значаються на кожній стадії виробництва. Особливістю продукції льонарства є те, що під час зберіга­н­ня, навіть за сприятл. умов, сусп. корисність її по­ступово знижується. Сучасні сорти льону-довгунцю дають змогу отримувати під­приємствам льо­нотресту номером 1,5–2,0, однак у процесі післязбирал. доробки якість сировини погіршується до номера 1,0 і нижче. Впровадже­н­ня високо­врожай. сортів льону та ін­новац. технологій виробництва і первин. пере­робки льоно­продукції сприяє під­вищен­ню її якості, що до­зволить повніше задовольнити потребу в сировині для пере­роб. галузі Л. п.

Вироб-во лляних тканин кус­тар. способом ві­доме ще за часів Київ. Русі. Як галузь пром. виробництва Л. п. виникла в 1-й пол. 18 ст. у ви­гляді полотн. і парусин. мануфактур, у 2-й пол. 19 ст. почали створюватися ф-ки. 1913 у Л. п. Рос. імперії нараховувалося 358 тис. веретен і 16 тис. ткац. вер­статів, бл. 90 % яких зосереджувалося у центр., пн.-зх. і зх. р-нах країни. Було вироблено 121,4 млн погон. м лляних тканин. Рос. імперія хоч і мала значні сировин­ні ресурси, однак Л. п. була роз­винута недо­статньо. Чимало льоноволокна, парусини екс­портувалося до Зх. Європи. В СРСР Л. п. роз­вивалася швидкими темпами: проведено стандартизацію сировини, напів­фабрикатів і готових виробів, здійснено спеціалізацію під­приємств, створ. надійну сировин­ну базу, реконстру­йовано на новій тех. базі наявні і збудовано потужні високомеханізов. нові під­приємства Л. п. 1968 в країні вироблено 699 млн погон. м лляних тканин, що в 5,7 раза більше, ніж 1913 і в 2,5 раза більше порівняно з 1940. СРСР за виробництвом лляних тканин 1968 посів 1-е м. у світі. В Україні мануфактурне виробництво лляних тканин виникло у 18 ст., створ. низку полотн. мануфактур пере­важно в пн. частині України. Однак знач. роз­витку вони не набули. Л. п. тут почала роз­виватися у 1920-і рр. на базі без­перерв. зро­ста­н­ня обсягу виробництва льоноволокна, яке 1968 становило 18 % заг.-союз. обʼсяну. Посівні площі льону в Україні зосереджені пере­важно в пд.-зх. екон. р-ні і становили 236,4 тис. га; валовий збір льоноволокна — 72,7 тис. т, що майже у 4 рази більше, ніж 1940. Спочатку в Україні роз­вивалася пере­важно пром-сть первин. обробки льону. 1969 діяло 18 держ. льонозаводів: 8 — у Черніг., 6 — у Житомир. та по одному у Волин., Київ., Львів. і Рівнен. облас­тях. Крім того, льон на волокно пере­робляли в колгоспах Волин., Жи­томир., Івано-Фр., Київ., Львів., Рівнен., Чернів. областей. 1962 уведений в екс­плуатацію Житомирський льонокомбінат, 1964 — Рівнен. льонокомбінат (див. «Т-Стиль»). Від­тоді бере поч. льонопереробна пром-сть України. Крім цих потуж. під­приємств, пере­робле­н­ням льоноволокна за­ймалися 2 невеликі ф-ки — Коростен. (Житомир. обл.) і Марчишино-будська (Сум. обл.). Завдяки роз­витку машинобудува­н­ня для легкої промисловості на льонокомбінатах встанов­лено автомат. льоночесальні, швидкохідні стрічк. та рівничні машини. У мокрому прядін­ні почали за­стосовувати кільцеві, а в сухому — швидкохідні прядил. машини. Ткац. ф-ки устатковано автомат. ткац. вер­статами. Впроваджено механізацію й автоматизацію вибілюва­н­ня, фарбува­н­ня й суші­н­ня тканин. 1968 в Л. п. України було 70,0 тис. прядил. веретен і 2371 ткац. вер­стат. Осн. пром.-вироб. фонди зросли 1965–68 на 30 %. У результаті проведених заходів значно покращилися тех.-екон. показники галузі. Заг. обсяг виробництва лляних тканин зріс 1968 порівняно з 1940 у 23 рази (див. Табл. 1).

Україна давала бл. 7 % заг.-союз. виробництва лляних тканин (1940 — 0,7 %). У структурі текс­тил. промисловості питома вага Л. п. становила 11,3 % (1940 — 0,7 %). Про­блеми Л. п. роз­робляв ВНДІ льонар. промисловості у Москві. Найбільш прибутковими галузі льонарства в Україні були у 1975–80-і рр., коли посівні площі цієї культури в серед. складали 230–240 тис. га, а валове виробництво становило 120 тис. т волокна щороку. Рентабельність галузі складала 80–120 % і виробництво льону приносило господарствам більше половини грош. надходжень від усіх рослин­ниц. галузей. Крім того, вітчизн. льонозаводи щорічно екс­портували в зх. країни значні обсяги льоноволокна. Галузь льонарства має заверш. цикл виробництва — від вирощува­н­ня льоносировини до одержа­н­ня готових виробів. Цей фактор об­умовлює його конкурентні пере­ваги над ін. рослин­ниц. галузями, які потребують повного чи часткового імпорту сировини. Лляне волокно за питомою вагою посідало 3-є м. у балансі сировини текс­тил. промисловості України після виробництва бавовни та хім. волокон. Льонарство ві­ді­гравало вагому роль у забезпечен­ні насел. та нар. господарства одягом, побут. і тех. тканинами. Упродовж 1990–2011 від­булися кількісні й якісні зміни у виробництві льоноволокна як в Україні, так і у світі. Необхідно від­значити сут­тєве скороче­н­ня посів. площ у світі під льоном-довгунцем, які у ці роки зменшилися на 76 %. Позитив. тенденцією у виробництві льоноволокна є під­вище­н­ня урожайності культури за цей період майже у 2 рази. Якщо 1990 середньосвіт. урожайність льону (в пере­рахунку на волокно) становила 6,6 ц/га, то у 2011 — 12,8 ц/га, хоча порівняно з 2008–10 цей показник є низьким. За рахунок росту врожайності культури виробництво льоноволокна у світі щороку зро­стало, та лише від 2010 почало зменшуватися щороку прибл. на 300 тис. т. Осн. причиною згорта­н­ня льоновиробництва у світі є скороче­н­ня площ посіву льону-довгунцю у колиш. країнах СРСР, насамперед в Україні, РФ і Білорусі. Так, 1990 на ці країни припадало 73 % усіх площ посіву. Нині ж ситуація значно змінилася — найбільше посів. площ під льоном-довгунцем зосереджено у Франції — 25 %, 2-е та 3-є м. посідають Білорусь та РФ — 24 та 20 % від­повід­но, знач. є площі у Китаї — 13 %. В Україні зайнято всього 1–2 % усіх світ. посів. площ. По­сіви льону-довгунцю та виробництво лляного волокна в Україні зведені майже нанівець (див. Табл. 2).

В Україні по­глиблюється процес інтеграції до світ. системи господарюва­н­ня, тому пита­н­ня роз­витку льоно­пром. комплексу країни в системі світ. ринку набуло особливо важливого значе­н­ня. Але існує низка про­блем, повʼязаних із невиваженими під­ходами до здійсне­н­ня зовн.-екон. діяльності. Напр., неoпти­мaл. зовн.-торг. від­носини без послідовно об­ґрунтов. держ. регулюва­н­ня ще більше посилюють дис­пропорції, які склалися в льoно­пром. комплексі нац. економіки. З ін. боку, негат. явища у функціонуван­ні внутр. ринку знаходять своє від­ображе­н­ня в якіс. характеристиках стану зовн. торгівлі льoно­про­дукцiєю. Результатом де­структив. процесів є вимушена орієнтація ринку сирoвини для текс­тил. промисловості на екс­порт, який при незавантажених віт­чизн. потужностях під­приємств Л. п. досяг знач. роз­мірів. Це потребує концептуал. пере­гляду умов його подальшого зро­ста­н­ня з урахува­н­ням стратег. цілей роз­витку льoно­пром. під­комплексу України (максимально можливе забезпече­н­ня насел. лляними тканинами та формува­н­ня екс­порт. потенціалу, а також збільше­н­ня в ньому частки готових кoнкуpентo­спромож. виробів). Пер­спект. напрями укр. екс­порту льoноволокна і лляних тканин потрібно роз­глядати з позиції світ. інтеграц. процесів. В усьому світі від­бувається під­вище­н­ня попиту на натурал. волокна та зацікавленість у викори­стан­ні продукції льонарства за різними напрямами. Маркетинг. дослідж. конʼюнктури світ. ринку та попиту на продукцію текс­тил. промисловості, проведені на основі оглядів між­нар. ви­ставок моди, тканин і трикотажу свідчать, що лляні тканини, льоновмісні полотна та вироби з них є лідером не тільки на ниніш. ринку, але й у майбутньому. У зх.-єв­роп. структурі спожива­н­ня лляних тканин на одягово-білизн. асортимент припадає 60–75 % їх виробництва, зокрема на спожива­н­ня трикотаж. полотен — 14–45 %. На європ. ринку потреба в льоноволокні становить 120 тис. т на рік та має тенденцію до зро­ста­н­ня. У тих самих обсягах оцінюється попит амер. ринку. Нині потреба у лляному волокні задовольняється на 70–80 %. Для рівноправ. спів­робітництвa України на світ. ринку важливим чин­ником є вступ до СОТ, що полегшило до­ступ до світ. ринку, зменшило митні тарифні ба­рʼєри, роз­ширило ринки збуту. Проте існують і певні за­грози після вступу України в світ. екон. спільноту, зокрема це слабкість конкурент. позицій вітчизн. льо­нoвиробників, що пояснюється високим рівнем затрат та цін на вітчизн. льон порівняно зі світовим. Крім того, необхідно від­значити низьку ефективність вітчизн. льoновиробництва, обу­мовлену тех.-технол. від­сталістю галузі, невід­повід­ність тех. регламентів на текс­тиль директивам ЄС, недо­стат. рівень ін­новац. роз­витку вітчизн. льоно­пром. під­приємств. Усі ці об­ставини негативно від­ображаються на конкуренто­спроможності віт­чизн. льoно­продукції, сприяють збільшен­ню мас­штабів імпорту дешевої льoносировини пере­роб. підпр-ми (див. Табл. 3). Для виробництва продукції легкої промисловості в Україні майже від­сутня власна сировин­на база, тому всю сировину імпортують. Нині гостро стоїть пита­н­ня забезпече­н­ня під­приємств вітчизн. сировиною, тому вирощува­н­ня лубʼяних культур в Україні має пер­спективу. За остан­ні роки спо­стерігається посиле­н­ня інтересу до виробництва продукції з натурал. волокон, з-по­між яких провід­не місце посідає льоноволокно. Актуальність подальшого роз­витку виробництва та викори­ста­н­ня льону-довгунцю в Україні та світі зумовлена такими чин­никами: обмеженістю джерел сировини для виробництва штуч. волокон, а лляні волокна належать до категорії по­стійно поновлюв. природ. сировини; під­вище­н­ням рівня екологізації середовища існува­н­ня людей у звʼязку із широким за­стосува­н­ням продукції з льону; зменше­н­ням антропол. навантаже­н­ня на природне середовище шляхом викори­ста­н­ня льоноволокна під час виробництва композиц. матеріалів, що легко під­­да­ються утилізації; за­стосува­н­ням волокна та костриці льону для виробництва целюлози, різних видів паперу і картону на противагу вирубкам лісу. Продукція з льону дуже якісна, екол. та за­стосовується у різних галузях економіки України. Вирощува­н­ня лубʼяних культур в Україні дасть можливість створити додатково десятки тисяч робочих місць та значно збільшити надходже­н­ня до бюджету. Від­родже­н­ня галузі льонарства та під­приємств первин. пере­робки льоносировини потребує комплекс. під­ходу до по­етап. упровадже­н­ня заходів, спрямов. на реформува­н­ня діючих організац. форм господарюва­н­ня та роз­виток інтеграц. процесів і кооперації структур, що сприятимуть ефектив. взаємодії всіх учасників технол. ланцюга — від вирощува­н­ня до виробництва кінцевої продукції з льону для задоволе­н­ня потреб споживачів; тех.-технол. пере­оснаще­н­ня під­приємств з виробництва і первин. пере­роб­ки льону; виріше­н­ня про­блеми ефектив. держ. під­тримки товаровиробників льону. Наук. пита­н­ня роз­витку Л. п. та льонарства в Україні роз­робляють фахівці Київ. НДІ текс­тил.-галантерей. промисловості, Київ. університету технологій та дизайну, Херсон. тех. університету, Житомир. агроекол. університету, Нац. університету біо­ресурсів і природокористува­н­ня України (Київ), Дослід. станції лубʼяних культур Ін­ституту с. господарства Пн. Сх. НААНУ (м. Глухів).

Літ.: Голобородько П. А., Ситник В. П., Баран­ник В. Г. Льонарство та коноплярство: про­блеми і пер­спективи // Селекція, технологія виробництва та первин. пере­робки льону і конопель. Глухів, 2000; Кругла Н. А., Вергунов В. А. Історія роз­витку льонарства в Україні: Навч. посіб. Хн., 2002; Карпець І. П., Скорченко А. Ф., Чурсіна Л. А. та ін. Ви­робництво льоноволокна та його викори­ста­н­ня. К., 2002; Живетин В. В., Гинз­бург Л. Н., Ольшанская О. М. Лен и его комплексное использование. Москва, 2002; Наумов О. Б. Стратегія роз­витку сировин­ної бази текс­тильної промисловості. Хн., 2005; Сисоєнко І. А. Вплив інтеграційних процесів на роз­виток льонопереробної галузі // ЛП. 2007. № 4; Лузан Ю. Я., Нелеп В. М., Головня О. М. Криза льонарства та шляхи її подола­н­ня // Економіка АПК. 2008. № 3; Кузьміна Т. О., Чурсіна Л. А., Тіхосова Г. А. Якість і стандартизація модифікованих волокон. Хн., 2009; Головня О. М. Значе­н­ня та пер­спективи від­родже­н­ня льонарства в під­приємствах льоно­продуктового під­комплексу // Зб. наук. пр. Таврій. агротехнол. університету. Сер. Екон. науки. Мелітополь, 2010. № 2(10); Сафонов Ю. М. Стратегія і структура: економічний стан потенціалу сировин­ного комплексу текс­тильної промисловості України // Ефек­тивна економіка. 2011. № 2; Кравчук Н. І. Сучасні тенденції льоновиробництва в Україні та світі // Зб. наук. пр. Таврій. агротехнол. університету. Сер. Екон. науки. 2013. № 1(2).

І. П. Науменко

Завантажити статтю