ЛОБА́Ч-ЖУЧЕ́НКО Борис Борисович (04(16). 11. 1899, С.-Пе­тербург — 20. 09. 1995, Москва) — літературо­знавець. Правнук Марка Вовчка й О. Марковича. Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. Мор. корпус (Петро­град, нині С.-Петербург, 1918), навч. у Вищому тех. училищi (Мос­ква, 1918–19). Викладав у військ. і тех. навч. закладах. У 1930-х рр. за­знав пере­слідувань із боку рад. влади, залишився без роботи, що було повʼязано з арештом та увʼязне­н­ням на Соловках його батька. Від 1960 дослі­джував життя і творчість Марка Вовчка, опрацював родин. архів, що стало основою кн. «Літопис життя і творчості Марка Вовчка» (К., 1969), «Марко Вовчок на Кавказе. По следам семейного архива» (Нальчик, 1976), «Про Марка Вовчка. Сторінки до біо­графії письмен­ниці» (К., 1979), «О Марко Вовчок. Воспоминания, поиски, находки» (К., 1987) та статей, опубл. пере­важно у ж. «Радянське літературо­знавство». У спів­­авт. із Л. Ільницькою уклав бібліогр. покажчик «Марко Вовчок у колі сучасників» (Л., 1983), упорядкував і прокоментував вид. «Листи до Марка Вовчка» (К., 1979, т. 1–2) та «Листи Марка Вовчка» (К., 1984, т. 1–2). Від серед. 1960-х рр. під­тримував тісні звʼязки з Ін­ститутом літ-ри НАНУ (Київ), музеєм Марка Вовч­ка у Немирів. пед. училищі (Вінн. обл.) та вінн. літераторами і науковцями. У грудні 1983 брав участь у респ. наук. конф. у Він­ниці та обл. урочистостях у Немирові, присвяч. 150-річчю від дня народж. Марка Вовчка. Автор спогадів «Записки по­след­него гардемарина» (Мос­ква, 1994) і низки наук. праць із військ.-тех. питань.