ЛОБАЧІ́В — село Володарського ра­йону Київської області. Лобачів. сільс. раді під­порядк. с. Нове Життя. Знаходиться на р. Молочна (притока Росі, бас. Дніпра), за 150 км від обл. центру, за 16 км від райцентру та за 20 км від залізнич. ст. Тетіїв. Площа 4,31 км2. За пере­писом 2001, насел. складало 896 осіб, станом на 2015 — 801 особа; пере­важно українці. У селі виявлено залишки поселень трипіл. і черняхів. культур. Від давньорус. часів побл. сучас. Л., на сх. його околиці знаходилося містечко Кульбачів (кульбака — частина сідла), яке зруйнували 1482 татари. Багато століть зберігалися залишки земляних валів кульбачів. фортеці. Як містечко Любачев нинішнє село по­значене на карті франц. фортифікатора Ґ. де Боплана (1650). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі, Коліївщині, пов­стан­ні під керівництвом С. Палія. Л. був сотен. містечком Білоцерків. і Паволоц. полків. Від 2-ї пол. 18 ст. — у власності польс. шляхтичів Даровських. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. ві­ді­йшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Таращан. пов. Київ. губ. У 1-й пол. 1860-х рр. тут мешкало 1164 православних, 18 католиків і 24 юдеї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Лобачівці чинили опір проведен­ню колективізації. Під час голодомору 1932–33 у селі померло 77 осіб. Від 17 липня 1941 до 1 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 23 грудня 1943 за під­тримку рад. під­пільників нацисти вбили 136 мешканців Нового Життя (пере­важно жінок і дітей). Нині у Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. 1944 створ. ботан. заказник Лобачів. ліс (82 га; дубово-граб. насадже­н­ня на схилі яру). Є ботан. памʼятка природи місц. значен­ня Дуб-володар (600 р.). Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятний знак жертвам голодомору. Серед видат. уродженців — поет, прозаїк А. Михайлевський.