Лобода Людмила Анатоліївна
ЛОБОДА́ Людмила Анатоліївна (11. 10. 1945, м. Магнітогорськ Челябін. обл., РФ) — живописець, графік. Дружина В. Лободи. Закін. Дніпроп. інж.-буд. інститут (1971). Мистецтву навч. у чоловіка. Від 1981 живе у Львові. На творчій роботі. Учасниця мистецьких виставок від кін. 1960-х рр. Персон. — у Львові (1990, 2000), Каневі (Черкас. обл., 1991). Для творчості Л. характерні емоц. насиченість та домінування кольору, актуал. земні проблеми, переломлені у люд. долях, прагнення краси, гармоній. співіснування людини зі світом. Авторка станк. живопис. пейзажів, портретів, натюрмортів і жанр. картин, книжк. знаків, гобеленів, ляльок. Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Шевченків. нац. заповіднику (Канів).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Автопортрет» (1969; 1970), «І. Котляревський» (1971), «В. Лобода» (1972), «М. Куліш», «О. Мишуга», «Я. Дашкевич», «Олександр Олесь», «Вечір на Дніпрі» (усі — 1984), «Т. Шевченко», «І. Франко», «М. Бойчук», «П. Ковжун», «М. Костомаров» (усі — 1985), «І. Падалка», «І.-Б. Антонич», «В. Симоненко», «Є. Плужник» (усі — 1986), «В. Стус», «Андрей Шептицький», «Квітуча земля», «Галицький ринок», «Подорожні», «Передчуття», «Покинута оселя» (усі — 1989), «Подорож Європи» (2002), «Божа Матір із Дитям» (2007), «Ніч. Хлібний степ» (2008), «П. Скоропадський», «В. Вишиваний», «О. Степаненко», «С. Бандера», «І. Мазепа» (усі — 2010); серія «Портрет нації» (1970-і рр. — 2011); цикл «Холодний Яр» (2011); серії ліноритів — «Роздуми», «Споглядання» (обидві — 1975), «Потвори» (1976), «Спогади» (1981), «Абетка», «Маленькі трагедії» за О. Пушкіним (обидві — 1982), «Вій, або Руїна» за М. Гоголем (1983), «Портрети культурних діячів» (1983–89), «Великий льох» за Т. Шевченком, «Книга добра», «Книга мети», «Ода про неволю» за В. Капністом (усі — 1984), «Вертеп», «Доля», «Слово», «Fata morgana» за М. Коцюбинським (усі — 1985); серія офортів «Давидові псалми» за Т. Шевченком (1980); серія вітал. листівок (1984–2002); іл. до кн. — «Земне тепло» М. Барандій (1983), «Рассказы» Е. По (1985), «Історія України» І. Крип’якевича (1992), «Щасливий принц» О. Вайлда (2008), «Піраміда» (2010; усі — Львів), «Вінок Маркіянові Шашкевичу» (1987), «Найрідніші слова» В. Лучука (1989; обидві — Київ).
Рекомендована література
- «І день іде, і ніч іде…»: Каталог. Канів, 1991.