Логвиненко Іван Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ЛОГВИНЕ́НКО Іван Михайлович (25. 06. 1922, с. Ольшаниця, нині смт Рокитнян. р-ну Київ. обл. — 01. 09. 2004, Київ) — письменник. Кандидат юридичних наук (1970). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (1999). Член НСПУ (1976). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Навч. у Ленінгр. вищому військ.-мор. інж.-буд. училищі (нині С.-Петербург, 1939–41), закін. Київ. університет (1962). На фронті від червня 1941. Працював 1945–59 в органах МВС УРСР, на наук.-пед. роботі. Від 1964 — нач. відділу Гол. упр. карного розшуку УРСР; 1966–81 — нач. каф. криміналістики ВШ Міністерства охорони громад. порядку УРСР; 1981–85 — доцент кафедри філософії політех. інституту (усі — Київ). Полковник міліції. Враження воєн. років відтворив у повістях «Завтра на світанку», «Другий екзамен» (обидві — 1968), «Багряні зорі» (1970), «На вістрі» (1973), «Без страху та докору» (1974), «Діалог ціною життя» (1980), «На світанку» (1985). За повісті «Багряні зорі», «Завтра на світанку», оповідання «По скарби» нагороджено медаллю ім. А. Макаренка. Подіям 1918–20 в Украї­­ні присвятив романи «На чужому березі» (1987) і «Спокута» (1991). Автор наук.-популяр. статей та книжок про криміналістику «У пошуках істини» (1977), «В обіймах Феміди: Розповіді про криміналістику» (1988). Усі зазначені книги опубл. у Києві.

Завантажити статтю