Логвиненко Іван Михайлович

ЛОГВИНЕ́НКО Іван Михайлович (25. 06. 1922, с. Ольшаниця, нині смт Рокитнян. р-ну Київ. обл. — 01. 09. 2004, Київ) — письмен­ник. Кандидат юридичних наук (1970). Орден Бог­дана Хмельницького 3-го ступеня (1999). Член НСПУ (1976). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Навч. у Ленінгр. вищому військ.-мор. інж.-буд. училищі (нині С.-Петербург, 1939–41), закін. Київ. університет (1962). На фронті від червня 1941. Працював 1945–59 в органах МВС УРСР, на наук.-пед. роботі. Від 1964 — нач. від­ділу Гол. упр. карного роз­шуку УРСР; 1966–81 — нач. каф. криміналістики ВШ Міністерства охорони громад. порядку УРСР; 1981–85 — доцент кафедри філософії політех. ін­ституту (усі — Київ). Полковник міліції. Враже­н­ня воєн. років від­творив у повістях «Завтра на світанку», «Другий екзамен» (обидві — 1968), «Багряні зорі» (1970), «На вістрі» (1973), «Без страху та докору» (1974), «Діалог ціною життя» (1980), «На світанку» (1985). За повісті «Багряні зорі», «Завтра на світанку», оповіда­н­ня «По скарби» нагороджено меда­л­лю ім. А. Макаренка. Подіям 1918–20 в Украї­­ні присвятив романи «На чужому березі» (1987) і «Спокута» (1991). Автор наук.-популяр. статей та книжок про криміналістику «У пошуках істини» (1977), «В обі­ймах Феміди: Роз­повіді про криміналістику» (1988). Усі за­значені книги опубл. у Києві.

Завантажити статтю