ЛОГВИНЕ́НКО Олексій Потапович (31. 03. 1946, с. Товмач Шполян. р-ну Київ., нині Черкас. обл. — 18. 01. 2016, Київ) — пере­кладач. Член НСПУ (1982). Літ. премії ім. М. Лу­­каша (1993), Ві­домства Федерал. канцлера Респ. Австрія (2003), ім. М. Рильського (2006). Закін. Київський університет (1970). Працював ред. видавництва «Дні­про» (1973–76), зав. ред. і заст. гол. ред. видавництва «Веселка» (1976–86), ред. ж. «Все­світ» (1986–93), виконав. дир. видавництва «Основи» (1993–2004), від 2004 — за­ступник гол. ред. ж. «Київ». Пере­клав з нім. та англ. мов чимало творів зарубіж. письмен­ників, зокрема З. Ленца («Урок німецької», 1976), Е. Штріт­тмат­те­­ра («Тінко», 1979), ОʼГенрі («Опо­­ві­да­н­ня», 1983), М. Вальзера («Робота Душі», 1984), Дж. Селінджера («Над прірвою у житі», 1984), Г. Вел­лса («Магічна крамниця», «Острів Епіорніса», 1989), Г. Бьоля («Дбайлива облога», у 2-х т., 1989), Ф. Дюр­ренмат­та («Лабіринт», «Вавилонська вежа», 2005; усі — Київ), П. Маара («Новеньке про пана Белло», 2008), К. Функе («Чорнильне серце», 2009; обидва — Він­ниця).