ЛОДІ́Й Петро Андрі­йович (Лодий Пётр Андреевич; 03(15). 08. 1855, за ін. даними — 1852, С.-Петербург — 20. 05. 1920, м. Ростов, нині Рос­­тов-на-Дону, РФ) — російський спів­ак (лірико-драматичний тенор), педагог. Батько З. Лодій. Навч. у С.-Петербур. консерваторії (1874–78; кл. К. Еверарді). 1878 дебютував партією Фауста в однойм. опері Ш. Ґуно на сцені Маріїн. театру в С.-Петер­бурзі, де також ви­ступав до 1880 та у 1882–84. Ви­ступав на опер. сценах Тифліса (нині Тбілісі, 1880–82, 1885–89, 1896–1901), Одеси (1881–82, влітку 1892), Москви (1882, 1884–85, 1886, 1892–93), С.-Петербурга (1885, театр «Аркадія»; 1890–91, 1894–95, Панаїв. театр). Л. — перший виконавець низки романсів Е. Направника, М. Балакірева, П. Чайковського, М. Мусоргського, які ви­­конував під акомпанемент авторів. Гастролював містами Росії, а також у Києві, Варшаві, Вільно (нині Вільнюс), Баку. Л. володів невеликим голосом, мав привабливу зовнішність. 1890 організував курси з опер. класом, викладав у Придвор. спів­очій капелі у С.-Петер­бурзі.