Лозно-Олександрівка

ЛО́ЗНО-ОЛЕКСА́НДРІВКА  — селище міського типу Білокуракинського району Луганської області. Лозно-Олександрів. се­лищ. раді підпорядк. села Олек­сапіль та Петрівка. Знаходиться на р. Лізна (Лозна; притока Айдару, бас. Сіверського Дінця), за 190 км від Донецька, за 130 км від обл. центру, за 45 км від райцентру, за 12 км від залізнич. ст. Солідарне та за 7 км від пункту пропуску Петрівка на укр.-рос. кордоні. Площа 5,95 км². За переписом 2001, насел. ста­новило 1193 особи (складає 79,8 % до 1989), станом на січень 2015 — 978 осіб (переважно українці та росіяни). Побл. смт виявлено палеоліт. і мезоліт. стоянки, кургани епохи бронзи. У 2-й пол. 17 ст. на цих землях козаки заснували поселення Тарабанове (нині Павлівка) та Писарську слободу (нині Л.-О.). На поч. 18 ст., після азов. походів рос. військ Петра І, їх подаровано князю Б. Куракіну. 1707–08 жит. брали участь у повстанні під проводом К. Булавіна. 1718 через епідемію чуми усі мешканці виїхали з села. Через майже 40 р. тут оселилася значна кількість селян з Тамбов. губ. У цей період поселення отримало назву Олександрівка (від імені одного з переселенців), пізніше — сучасну. 1758 зведено церкву Олександра Свірського (у 1930-х рр. зруйновано). Згодом сюди переїхала низка селян з Київ., Полтав. і Черніг. губ. 1804 родина Куракіних продала свої навколишні маєтки. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Старобіл. пов. Харків. губ. 1864 проживало 2365, 1885 — 2212, 1914 — 3540 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Лозно-олек­сандрівці потерпали від голодомору 1932–33 (померло бл. 250 осіб), зазнали сталін. репресій. 1934–59 — райцентр. 1932–38 — у складі Сталін. (нині Донец.), від 1938 — Луган. обл. Від 9 червня 1942 до 25 січня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювали 369 жит., з них 154 загинули. 1959–66 — у складі Білолуц., від 1966 — Білокуракин. р-нів. Від 1964 — смт. У рад. період функціонував піонер. табір і будинок для малорозвинених дітей. До 1996 працював цегел. завод, до 1998 — маслозавод, до 2015 — хлібопекарня. Нині у Л.-О. — заг.-осв. школа, дошкіл. навч. заклад; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Розміщено прикордонну військ. і пожежну частини. 1998 на Пн. від смт серед лісостеп. масиву створ. заг.-зоол. заказник місц. значення Лісова перлина (3174 га). Встановлено мемор. комплекс воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, пам’ятний знак на могилі невідомого солдата. Серед видат. уродженців — Герой Радянського Союзу М. Воронін.

Завантажити статтю