КОЛЕ́ССА Любка (19. 05. 1902, Львів — 15. 08. 1997, Торонто) — піаністка, педагог. Дочка Олександра, сес­тра Христі Колес­сів. Закінчила у Ві­­дні музичну школу М. Діджел­лі (1915), Академію музики (1918; клас Л. Те­­р­­на; від­значена премією фірми «Без­ендорфер» як найкраща ви­­пускниця) та «Meisterschule» при ній (1920; клас Е. Зауера; від­значена Державною премією Австрії для особливо обдарованих абітурієн­тів). Удосконалювала майстерність у Е. ДʼАльбера (1929). У 1942–52 — професор Королівської кон­­се­­р­­ваторії (Торонто), 1952–73 — Кон­­серваторії музики і драматичного мистецтва. Водночас викладала у Мак-Ґіл­лському університеті (обидва — м. Монреаль, Ка­­нада), 1959–60 — Українському музичному ін­ституті (Нью-Йорк). У 1920-х роках багато ви­ступала у найбільших містах Європи, від 1925 також у Львові. 1929 провела низку концертів у Радянській Україні. У 1930-х роках давала щорічно 150 концертів. 1938–39 здійснила концертне турне кра­­ї­­нами Пів­ден­ної Америки. Остан­ній кон­­церт від­бувся 1950 в «Карнеґі-Голл» (Нью-Йорк). Ви­ступи Колес­си у 1920–30-х роках мали широкий ре­­зонанс. Головне місце у репертуарі посідали твори Ф. Шопена (кри­­тики називали Колес­су українською шопеністкою) та В.-А. Моцарта, а також ве­­­ликі цикли Р. Шуман­на, орган­­ні транс­крипції Й.-С. Баха, Концерти для фортепіано з оркест­­ром Ф. Ліста. У різних європейських країнах виконувала твори українських ком­­позиторів, зокрема 1937 в українському вбран­ні ви­ступила на Лондонському телебачен­ні із творами В. Ба­­р­­вінського й Н. Нижанківського.

Виконавський стиль Колес­си — романтичний; ставле­н­ня до музики — щире, емоційне й під­несене. Піаністка створила у мистецтві образ юності, поезії й краси, що ви­значив її непо­вторне трактува­н­ня музичної кла­­сики. Їй була властива тонка му­­зикальність, добрий смак, над­­зви­­чайна віртуозна майстерність. Індивідуальність Колес­си проявлялася в її інтонації, озвученій на фортепіано легко, гнучко і виразно, з власним ритмом. У щирій, пісен­­ній вимові мелодії впі­знавалася українська душа піаністки. Першою з українських піаністів здійснила низку звукоза­­писів за кордоном (1928 — твори Ф. Шопена, Ф. Шуберта, Д. Скар­­лат­ті та «Варіації на українську тему» Н. Нижанківського; початок 1930-х років — твори Ф. Шопена; 1939 — 3-й Концерт Л. ван Бетго­­вена та ін.; 1951 — твори Й. Бра­­мса і Р. Шуман­на). 1999 ви­йшов компакт-диск із записами Колес­си «Lubka Kolessa Legacy: Legen­­dary Тreasures». На концерти Колес­си опубліковано значну кількість рецензій у німецькій, болгарській, швейцарській, чеській, польській, українській та американській пресі. Серед учнів — провід­ні музиканти Канади, українські піаністи І. Жук та Л. Жук, Р. Рудни­цький, М. Цісик.