ЛО́ЙТЕР Наум Борисович (справж. — Нохум Борухович; 28. 12. 1890 (09. 01. 1891), м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. — 29. 08. 1966, Риґа) — режисер, сценарист. Брат Е. Лойтера. Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1945), РРФСР. Навч. у театр. студії у К. Марджанішвілі (Київ, 1919). Закін. Держ. вищі режисер. май­стерні (Москва, 1922), водночас працював реж.-лаборантом у трупі В. Мейєрхольда. 1925–29 — гол. реж. Першого робітн. театру Пролеткульту; 1930–31 — реж. кінофабрики «Між­робдопомфільм» (обидва — Москва). У 1930-і рр. — гол. реж. євр. театрів у Харкові, Одесі, Києві; 1940–57 — худож. кер. і реж. Білорус. драм. театру ім. Я. Коласа (м. Вітебськ), де по­ставив пʼєсу «Нестерка» В. Вольського (1941; Сталін. премія, 1946). Утілюючи на сцені білорус. фольк­лор, вживав традиції нар. уявлень, їх комед. барвистість. По­ставив ви­стави «Фронт» О. Корнійчука (1942), «Так і буде» К. Си­мо­нова (1945). Спів­автор сценаріїв стрічок «Машиніст Ухтомський» (1929, реж. О. Дмитрієв), «Запа­мʼятайте їх облич­чя» (1930, реж. І. Мутанов).