Лоллій

Визначення і загальна характеристика

ЛО́ЛЛІЙ (Юрʼєвський Олександр Іванович; 1875 — 11. 02. 1935, м. Ржев, нині Твер. обл., РФ) — церковний діяч РПЦ. 1896 закін. Тобол. духовну семінарію, 1901 — Казан. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (обидві — Росія). Від­тоді викладав гео­графію й історію у Тобол. жін. єпархіал. училищі; від 1903 — гол. архіваріус Тобол. єпархіал. церк. давньо­сховища; від 1910 — викладач Тобол. духов. семінарії; від 1915 — ін­спектор Єдинец. духов. училища (нині Молдова). Брав активну участь у звинувачен­ні друга сімʼї царя Миколи ІІ Г. Распутіна у приналежності до секти хлистів. 1921 у Києві хіротонізов. на єпис­копа Могилівського, вікарія Поділ. єпархії. 1923 при­єд­нався до обновленців, пере­йшов до Укр. Православ. Автокефал. (Синодал.) Церкви, во­звед. у сан архі­­єпис­копа та залишений єпис­копом Могилівським. Від 1925 — архі­єпис­коп Подільський і Брацлавський (водночас читав лекції у Вищій укр. богослов. школі у Києві); від 1928 — архі­єпис­коп Могилів-Подільський. На поч. 1930-х рр. роз­каявся і повернувся до РПЦ. У праці «Українська лжеієрархія (Липківщина)» (1922) заперечив автокефальність УПЦ і канонічність її священ­нослужителів, натомість РПЦ в Україні вважав каноніч. (згодом назву змінив на «Україна і її лжеієрархія»). Під­кріплюючи свої тези зна­н­нями історії релігії Давнього Сх., Л. водночас оминув тисячолітню історію хреще­н­ня Київ. Русі.

Пр.: Марк Подвижник и его ново­откры­тое «Слово против несториан» // Право­­слав. собеседник. 1900. № 5; Гомилетика, или Наука о пастырском пропове­дании слова Божия. К., 1903; Архм. Фео­досий, вос­становитель Софрониевой пустыни // Новый Свято-рус­ский патерик. Тобольск, 1912; Дружина или сестра? (Агиологическая справка) // Укр. православ. благовісник. 1928. № 7; Песнь песней Соломона // Там само. № 8; Александрия и Египет. С.-Петер­бург, 2001.

В. П. Мацько

Завантажити статтю