Лоллій

ЛО́ЛЛІЙ (Юр’євський Олександр Іванович; 1875 — 11. 02. 1935, м. Ржев, нині Твер. обл., РФ) — церковний діяч РПЦ. 1896 закін. Тобол. духовну семінарію, 1901 — Казан. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (обидві — Росія). Відтоді викладав географію й історію у Тобол. жін. єпархіал. училищі; від 1903 — гол. архіваріус Тобол. єпархіал. церк. давньосховища; від 1910 — викладач Тобол. духов. семінарії; від 1915 — інспектор Єдинец. духов. училища (нині Молдова). Брав активну участь у звинуваченні друга сім’ї царя Миколи ІІ Г. Распутіна у приналежності до секти хлистів. 1921 у Києві хіротонізов. на єпископа Могилівського, вікарія Поділ. єпархії. 1923 приєднався до обновленців, перейшов до Укр. Православ. Автокефал. (Синодал.) Церкви, возвед. у сан архі­єпископа та залишений єпис­копом Могилівським. Від 1925 — архієпископ Подільський і Брацлавський (водночас читав лекції у Вищій укр. богослов. школі у Києві); від 1928 — архієпископ Могилів-Подільський. На поч. 1930-х рр. розкаявся і повернувся до РПЦ. У праці «Українська лжеієрархія (Липківщина)» (1922) заперечив автокефальність УПЦ і канонічність її священнослужителів, натомість РПЦ в Україні вважав каноніч. (згодом назву змінив на «Україна і її лжеієрархія»). Підкріплюючи свої тези знаннями історії релігії Давнього Сх., Л. водночас оминув тисячолітню історію хрещення Київ. Русі.

Завантажити статтю