Ломикін Костянтин Матвійович
ЛОМИ́КІН Костянтин Матвійович (19. 08. 1924, м. Глухів, нині Сум. обл. — 09. 07. 1993, Одеса) — живописець. Чоловік З. Ломикіної. Народний художник УРСР (1984). Член СХУ (1953). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Одеське художнє училище (1951; викладач Л. Мучник, М. Павлюк, М. Шелюто). На творчій роботі. Голова Одеської організації СХУ (1972–76). Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках від 1951. Персональні — в Одесі (1953, 1974, 1985), Харкові (1954), Києві (1956–57), Токіо (1981), Амстердамі (2001). Створював вишукані портрети сучасників, тематичні полотна, пейзажі, натюрморти в імпресіоністичному стилі. Майстер пленерних етюдів. Його живописна манера експресивна, вільна, емоційна, тонко передає настрій та гру сонячного світла. Основні техніки — олія, пастель. Деякі полотна зберігаються в Одеському ХМ, Київському музеї сучасного мистецтва, НХМ (Київ), ДТГ (Москва).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Діти у весняному парку» (1950), «Юні шефи» (1952), «Останній сніг» (1953), «Клятва Б. Хмельницького біля тіла вбитого козака» (1954), «Прийшла весна» (1957), «Двір Одеського музею» (1958), «Рідна мати моя» (1962), «Шаланда» (1966), «Родина» (1968), «Зимові присмерки» (1969), «Розминка», «Після вистави» (обидва — 1972), «Батько» (1975), «Балерини у блакитному», «Букет жовтих троянд» (обидва — 1978), «Узимку. Снігурі», «Репетиція» (обидва — 1979), «Балерина у жовтому», «Білі півонії» (усі — 1980), «Фіолетові квіти» (1981), «Перед виступом», «Балерини», «Півонії», «Бузок» (усі — 1982), «Ветерани ідуть» (1985); серія «Жіночі портрети» (1980–90-і рр.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 