Ломикіна Зоя Дмитрівна
ЛОМИ́КІНА Зоя Дмитрівна (17. 04. 1928, м. Первомайськ, нині Микол. обл. — 12. 08. 2008, Одеса) — скульпторка. Дружина К. Ломикіна. Член НСХУ (1960). Закін. Одес. художнє училище (1950; викл. М. Тодоров, А. Чубін, М. Шелюто). На творчій роботі; в Одесі: викл. худож. школи (1957–59); у філії Худож. фонду України (1960–80-і рр.). Учасниця всеукр., всесоюз. мистецьких виставок від 1957. Для скульптур. портретів, композицій, памʼятників, надгробків використовувала гіпс, бронзу, граніт.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Потьомкінець» (1957), «Рибалка з Чорногорки» (1958), «Не для війни синів ми ростимо» (1960), «Водолаз Севастопольського флоту В. Дарченко» (1965), «Нам потрібен мир» (1967), «Молодий архітектор» (1971; 1978), «Скульптор Т. Судьїна» (1972), «Засновник Одеської художньої школи К. Костанді» (1974), «Юнак» (1990); пам’ятник Є. Блажевському (1963, с. Любомирка Котов. р-ну Одес. обл.); надгробок Ю. Рябчинській (1974, смт Піщанка Вінн. обл.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
.jpg){kind=small}
Людина 
