ЛОМОУ́РІ Ніко (ნიკო ლომოური; 07(19). 02. 1852, с. Арбо, нині Ґорій. р-ну, Грузія — 17(30). 04. 1915, м. Ґорі, Грузія) — грузинський письмен­ник, пере­кладач. Народився у сімʼї священика Йосифа. Закін. Київ. духовну академію (1879), в Києві ж роз­почав літ. діяльність оповіда­н­ням «ალი» («Русалка», 1878), а ще до цієї публікації, 1875 на­друкував у тбіліс. г. «დროება» («Часи») серію статей «ხმა მონასტრიდამ» («Голос із мона­стиря») про життя та побут мешканців Києва. Пере­буваючи у Києві, ви­вчав історію та культуру українського народу. Після закінче­н­ня академії повернувся до Грузії. Три­дцять років учителював у Тбілісі, потім у Ґорі. В оповіда­н­нях змальовував нужден­не життя селян, закликав до просвіти та пробудже­н­ня нац. сві­домості («ყოველ მხრიდან», «Звідусіль»; «საწყალთა ბედი», «Доля нещасних»). Писав оповіда­н­ня для дітей («პატარა მეგობრები», «Маленькі друзі»; «ქაჯანა», «Каджана»). Пере­кладав з англ. (Дж.-Г. Байрон) та рос. (М. Добролюбов) літ-р. Л. — перший пере­кладач творів Т. Шевченка груз. мовою: 1881 у 5-му числі ж. «ივერია» («Іверія») опублікував свій перекл. поеми Кобзаря «Наймичка», який здійснив ще у Києві 1875.